Щире каяття у судовій заліЗдавна відома приказка: "Голову, що покаялась, і меч не січе". Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям передбачене і чинним кримінальним законодавством.
Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності врегульований у Кримінальному Кодексі України (ч. 2 ст. 44), де чітко зафіксовано і зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються винятково судом. А порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Законом. Однак слід розуміти, що застосування названого, як й інших видів звільнення від кримінальної відповідальності, не є визнанням державою факту невинності особи у вчиненні того чи іншого злочину. Це є виявом гуманності держави до особи, а не реабілітуючими обставинами.
За змістом ч. 1 ст. 50 КК України, покарання – це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому Законом обмеженні прав і свобод засудженого. За своїм змістом покарання є карою, однак не самоціллю держави, а засобом виправлення засуджених, що застосовується тоді, коли застосування інших заходів впливу неспроможне досягти названих цілей.
Якщо ж такі цілі досягаються іншими засобами або вже досягнуті у процесі відбування покарання, то стає очевидним, що його призначення або подальше виконання стає недоцільним. У таких випадках і виникає питання про доцільність звільнення особи від покарання чи його відбування, що передбачено п. "а" ч. 1 ст. 74 КК Украни, Законом України про амністію, актом про помилування.
Розділ IХ Загальної частини КК України детально регулює питання звільнення особи, яка вчинила певний злочин, від кримінальної відповідальності, тобто від застосування санкції кримінально-правової норми, за якою були кваліфіковані дії цієї особи. Санкція перебачена КК України і означає певні обмеження прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, передбачених КК України обмежень її певних прав і свобод.
Чинне кримінальне законодавство передбачає, крім вищезазначеного дійового каяття (ст. 45 КК), й інші види підстав звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: у зв'язку з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця (ст. 17 КК); у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); у зв'язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК); у зв'язку з актами амністії та помилування (ст. ст. 85-87 КК); спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності та умови їх застосування, передбачені нормами Особливої частини КК України, які підпадають під узагальнюючу схему – "вчинив злочин – щиро розкаявся – виправив заподіяне".
Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду.
Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду.
Особу, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням та за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі ж порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності.
Особу, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність, або ця особа вже не є суспільно небезпечною.
У 2011–2012 р.р. при вирішенні такого питання суди керувались положеннями КПК України в редакії 1960 р., чинним КК України, згідно з якими кримінальну справу не могло бути порушено, а порушена справа підлягала закриттю за умови примирення підсудного з потерпілим у справах так званого приватного обвинувачення; при зміні обстановки, коли вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною; у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації.
У 2011 і 2012 роках Ковельським міськрайонним судом Волинської області також активно застосовувався інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності. З метою вивчення такої судової практики судом проведено відповідне узагальнення і його результати є досить показовими та свідчать про те, що щире каяття в судовій залі знаходить розуміння.
Так, протягом 2011 року Ковельським міськрайсудом було розглянуто 394 кримінальні справи усіх категорій. З них по 74 кримінальних справах (або 18, 8 %) щодо 81 особи, серед яких – 7 неповнолітніх осіб, провадження у справі було закрито. Протягом минулого року судом було розглянуто 393 кримінальні справи усіх категорій, з яких по 45 (або 11,4%) щодо 47 осіб, з яких – 3 неповнолітніх осіб, провадження у справі було закрито, що детальніше представлено в таблиці.
Із наведених даних бачимо незначне зменшення кількості розглянутих кримінальних справ, однак значне зменшення кількості закритих провадженням справ у 2012 році порівняно з 2011. Причиною цього є те, що у 2011 році судом застосовувався Закон України "Про амністію у 2011 році" (від 08.07.11 р.), відповідно до якого певна категорія осіб підлягала звільненню від кримінальної відповідальності.
Хоча у 2011– 2012 роках судом звільнялись від кримінальної відповідальності особи з різних підстав, однак в основі кожної такої підстави, безперечно, містилось критичне ставлення особи до вчиненого нею злочинного діяння, позаяк каяття має бути дієвим, коли особа розкаялась у вчиненому злочині щиро, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Статистичні дані за 2011 рік свідчать про те, що із закриттям провадження у справі звільнено від кримінальної відповідальності найбільше осіб (відповідно 20 та 22 особи), саме у зв'язку з дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим, що склало відповідно 27 та 29,7 % від загальної кількості осіб, звільнених від кримінальної відповідності у цьому році. А ось вже у 2012 році – відповідно 24 та 20 осіб, що склало вже 53,3 та 44,4 %.
У 2011 та 2012 роках було звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу по одній особі. Вчинені ними злочини згідно зі ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості. Підсудні належали до осіб, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності. Кваліфікації ікримінованих їм дій вони не оспорювали, винуватість свою визнавали у повному обсязі та у скоєному щиро розкаялись. До суду надійшли відповідні належно оформлені клопотання.
У 2012 р. двох неповнолітніх на підставі п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, оскільки в судовому засіданні встановлено, що один з підсудних не схильний до вчинення суспільно небезпечних діянь, не перебував на обліку у кримінальній міліції у справах дітей чи службі у справах дітей, характеризується як неконфліктний за характером, старанний учень, що піддається позитивному педагогічному впливу класного керівника, законного представника, активний у позакласній роботі. Інший – теж позитивно характеризується, дотримується встановленого режиму навчання та відпочинку.
У 2011 р. із застосуванням ст. 75 КК України засуджено 156 осіб, а у 2012 р. – 178, що на 22 особи, або на 14,1%, більше. Застосування судом положень ст. ст. 75, 76, 104 КК України у 2011, 2012 р.р. вбачається виправданим, оскільки переважна більшість таких засуджених у порядку виконання вироку суду за поданнями КВІ звільняється судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Так, у 2011 р. надійшло на розгляд суду 146 таких подань, з яких 146 задоволено, та лише 27 – про скасування звільнення з направленням засудженого до місць відбування покарання, з яких задоволено 26 подань. У 2012 р. надійшло на розгляд суду 106 таких подань, з яких 105 задоволено, та лише 8 подань про скасування звільнення, що задоволені судом. У 2011 р. до суду надійшло 48 подань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а у 2012 р. – 41 подання, що також підставно задоволені судом.
Ірина ЛОГВИНЮК,
суддя Ковельського міськрайсуду.
Залишити коментар