Роки прожиті недаремноЗ цією людиною приємно розмовляти завжди. Здається, він ніколи не буває роздратованим, непривітним або, не дай, Боже, злим. Його невидима аура – суцільний позитив, яка сприятливо впливає на оточуючих.
В той же час він – вимогливий, принциповий керівник, якого поважають і люблять підлеглі.
– Наш директор справедливий, – так кажуть люди. – Якщо когось і критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності у роботі, точності й акуратності.
Не буду втомлювати читача і змушувати мучитися в здогадках: "Про кого мова? Хто ця людина?".
А мова – про Петра Петровича Смаля, уродженця Ковельщини, багаторічного директора спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства (скорочено – СЛАТ) "Тур", депутата районної ради, члена багатьох громадських формувань, перелічити які одразу непросто. Здається, він – скрізь: і на нарадах, і на засіданнях, і на масових заходах. Й завжди його присутність доречна, виправдана й ефективна. Бо до слів та пропозицій Петра Петровича прислухаються – і керівники органів влади, і правоохоронних структур, і об'єктів господарювання.
Біографія у героя нашої розповіді, як-то кажуть, звичайна і не позначена якимись надзвичайними подіями. Народився 6 травня 1953 року у селі Стеблях Ковельського району. Батьки змалечку привчали до праці, без якої не уявляли свого селянського життя.
Навчався у міських школах №2 і №9. По закінченню у 1968 році вступив до Шацького лісного технікуму. На вибір професії, напевно, вплинули родинні традиції, а також те, що жила сім’я в оточенні борів і гаїв. Адже, хто бував у Скулині, той знає, що село просто-таки потопає у лісах, які багаті на дичину, гриби і ягоди. А озеро Сомин, розташоване поруч, може порадувати і рибою, і раками. Коротше кажучи, майже рай земний.
Після закінчення технікуму Петро Смаль розпочав трудову діяльність: 1972 року він став єгером державного мисливського господарства "Голоче" на Кіровоградщині. Звідси пішов служити в Збройні Сили колишнього СРСР. Звільнившись у запас, з 1974 по 1977 р.р. працював у Ківерцівській дистанції захисних лісонасаджень.
23 березня 1977 року у Петра Смаля починається новий етап життя: він переходить на роботу у Ковельський міжгосподарський лісгосп, який нині носить назву СЛАТ "Тур". Очолював трудовий колектив тоді Віталій Павлович Полухтович (нині, на жаль, покійний). Він довірив молодому фахівцю посади лісничого Стеблівського лісництва, головного лісничого, бо бачив у ньому тямущого й перспективного працівника.
Без відриву від виробництва Петро Петрович здобув вищу освіту на заочному відділенні Львівського лісотехнічного інституту, де навчався з 1981 по 1986 рік. Тут одержав кваліфікацію інженера лісового господарства. Але, як відомо, не освіта красить людину (скільки-то ми знаємо нібито "освічених", з дипломами осіб, які так і не стали авторитетом для підлеглих), а людина – освіту і свою посаду.
Петро Петрович зрозумів головну істину життя: кожна людина – це особистість, і до неї потрібно ставитися так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Ніби й нескладна наука, але оволодіння нею дозволяє завжди бути на висоті становища, мати повагу в колективі і, як результат, успішно виконувати виробничі завдання.
Зовсім невипадково у грудні 2000 року Петро Смаль став головою правління акціонерного товариства "Тур". Йому повірив і директор Віталій Полухтович, яким, до речі, до самої смерті опікувався новий керівник, повірив колектив, повірила влада, для котрої далеко не байдуже, як працюватиме одне з найбільших підприємств району.
Можна сміливо сказати, що під керівництвом Петра Петровича Смаля СЛАТ "Тур" досяг високих виробничих успіхів. Тут наполегливо працюють над примноженням лісових багатств краю, раціональним використанням деревини, підвищують культуру виробництва, дбають про соціальний захист працівників.
– Наш директор – умілий керівник, закоханий у природу, дбайливий господар лісових багатств, людина, яка робить усе можливе, щоб ліс радував своєю красою не тільки нинішні, а й майбутні покоління, – ділиться думками голова спостережної ради товариства Віктор Воробей. – Його розуміють і рядові трудівники, і керівники району та області. Це – людина, яка робить все можливе, щоб підприємство розвивалось, люди не шукали роботу за його межами, були впевненими у завтрашньому дні.
Не хочеться переобтяжувати свою розповідь про ювіляра виробничою термінологією, цифрами, відсотками, але скажу ще таке. В одній із характеристик П. П. Смаля прочитав таку фразу, яка, на мій погляд, характеризує його досить вичерпно: "Очолюване ним підприємство є комплексним, багатогалузевим, в якому поряд з роботами по лісовому господарству, лісовідведенню, мисливському господарству нарощують обсяги заготівлі і переробки деревини, побічного використання лісу.
Щорічний обсяг заготівлі деревини в середньому складає 40 тисяч кубічних метрів. В той же час кожного року вирощують 1,5 мільйона сіянців основних лісоутворюючих порід, зокрема сосни звичайної, ялини, дуба, ясена. Для озеленення тут плекають близько 100 тисяч штук декоративних саджанців вічнозелених хвойних і листяних порід".
Як кажуть, по праці – й честь. Ковельське СЛАТ "Тур" – багаторазовий учасник і лауреат різноманітних всеукраїнських конкурсів в номінаціях "Екологія", "Довкілля", "Природоохоронна діяльність" та ін.
Не "обходять" нагороди і Петра Петровича. Він – Заслужений лісівник України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, неодноразово відзначався обласними державною адміністрацією і радою, райдержадміністрацією і районною радою. Це визнання – заслуга ювіляра, так би мовити, на офіційному рівні. А є ж ще "неофіційні" – подяки від мешканців міста і району, громадських організацій, установ, яким і особисто директор, і колектив "Туру" допомагають в разі потреби.
Щиро дякують Петру Смалю ветерани війни і праці, "діти війни", малозабезпечені громадяни, журналісти "Вістей Ковельщини" за регулярну допомогу в оформленні безкоштовної передплати газети. Зрештою, з редакцією Петро Петрович, члени його "команди" співпрацюють постійно. Вони виступають з проблемними статтями і кореспонденціями, разом із газетярами проводять рейди, готують репортажі, подають оперативну інформацію.
Моя розповідь про ювіляра була б неповною, якби я не згадав ще одну чудову його рису: товариськість і відданість почуттю дружби. Він ніколи не пристосовується під "високих" осіб, не змінює свої уподобання і ніколи не діє за принципом "чим можу прислужитися?". Стосунки з усіма у нього рівні, партнерські й щирі, що, на жаль, можна сказати далеко не про всіх ковельських (та й не тільки) начальників.
Але в Петра Петровича є коло найближчих і найвірніших друзів, з якими він разом ділить і радощі, і прикрощі не один рік. Прізвищ їх називати не будемо, але особисто мені імпонує їх поважливе ставлення один до одного, готовність прийти на виручку у важку хвилину, адже в житті, як на довгій ниві – буває з медом, а буває й з хріном. Траплялися прикрі моменти і в житті Смаля. І завжди поруч були друзі: щирі, безкорисливі, самовіддані – як мушкетери, котрі говорили: "Один – за всіх, всі – за одного!". Щоправда, таких "мушкетерів" у Петра Петровича не троє, а дещо більше.
Сім'я – надійний тил героя нашої розповіді. Він дорожить сімейними узами, як навчали це робити його батьки – Петро Васильович і Софія Антонівна, котрі, на жаль, уже пішли у Вічність. Їм довелося у нелегкі повоєнні роки виховувати чотирьох дітей Анатолія і Ольгу, Василя і Петра. Всі вони стали достойними людьми.
Продовжує традиції родини Смалів і наш ювіляр, котрий разом із дружиною Ніною Іванівною дали життя доньці Наталі та синові Олександру. До речі, в сім'ї Наталі – двоє дітей: Владислава, 2003 року народження, і Вадим, 2006 року народження. Тішаться онуками бабуся й дідусь разом із сватами Тетяною і Василем Заболотними. А що є кращого і милішого, аніж добрі діти й гарні онуки?
…У чудову пору року випало народитися Петру Петровичу. Мало того, що в день, коли наливаються життєдайним соком дерева в лісах і садах, оксамитовим килимом трав вкриваються луки і пасовища, радують різнобарв'ям квіти. 6 травня християни відзначають велике православне свято – Юрія Переможця, або Георгія Побідоносця. Можливо, ті, хто народився в такий день, володіють особливою силою духу, вірою у перемогу добра над злом, користуються великою повагою у людей, захист прав яких вважають своїм важливим обов'язком.
Тож нехай, Петре Петровичу, Господь посилає Вам ще багато років життя, повсякчас дарує своє милосердя, дає сили і натхнення для звершення нових богоугодних справ!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: вгорі – голова правління СЛАТ "Тур", Заслужений лісівник України, депутат Ковельської районної ради Петро СМАЛЬ; в центрі – у колі колег по роботі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар