"Закрийте очі — і зробіть хоч крок. Я так живу уже багато літ..."В Народному домі "Просвіта" відбулася урочистість з нагоди вісімдесятиріччя утворення Українського товариства сліпих. Ця подія, як було зазначено у вступному слові голови правління Ковельського товариства УТОС Світлани Осійчук, привернула увагу суспільства до складних і досить незвичайних проблем людей, які втратили у своєму житті можливість бачити світ.
– Даруючи нам життя, Бог дав нам ясне Сонце і мамину колиску, – сказала Світлана Федорівна. – Хотілось, щоб ці люди йшли у житті стежиною, яка встелена трояндами. На жаль, коли людина не бачить, то вона натрапляє на гострі колючки.
Немало випробувань випало на долю людей, які з різних причин втратили найдорожче – зір. Вони не бачать, як сходить Сонце, іскриться золотиста роса...
Прикро згадувати, що у свій час держава переклала свої турботи про інвалідів на первинні товариства, і тим самим ухилилася від обов'язків підтримувати їх, робити все можливе для поліпшення життя цих знедолених інвалідів.
– В Україні згодом виникла ідея у незрячих створити свою організацію, згуртуватися в осередки – прообраз нинішніх територіальних первинних організацій, де активно займалися просвітою, художньою самодіяльністю. Інваліди підтримували один одного, гуртувалися навколо невеличких майстерень, цехів, артілей, – сказала на конференції секретар осередку УТОС Галина Шворак.
Таке прагнення знедолених людей до згуртування й об'єднало у Українське товариство сліпих. Згодом кількість артілей швидко зростала, розширився асортимент вироблюваних виробів.
Галина Олександрівна у своїй доповіді також відзначила, що держава в минулі роки безкоштовно забезпечувала незрячих магнітофонами, студентів – брайлівськими друкарськими машинками, папером.
Останнім часом держава частково надає, хоч, як-то кажуть, зі скрипом, фінансову допомогу Товариству.
В наступному році відзначатиметься 45-річчя створення Ковельської територіальної первинної організації УТОС.
– В кінці 60-х років, – зазначила Галина Шворак, – на Ковельщині було багато людей, які втратили зір з різних причин. Отже, виникла необхідність об'єднатися. А згодом до нас приєдналися інваліди по зору Турійського, Старовижівського, Любомльського, Ратнівського, Камінь-Каширського та Любешівського районів.
На конференції також відзначено ветеранів, які влилися в лави Товариства УТОС ще на початку створення. Серед них – Евеліна Грицюк, Олександра Пестрикова, Микола Хлопук, Катерина Кравчик, Ганна Гнатюк, Сава Романюк, Антон Олексіюк, Марія Дмитрук, Анастасія Ковальчук, Ганна Махун, Надія Оксюк, Надія Ферендюк, Софія Кислюк, Василь Зінюк, Андрій Рибачук.
За останній час у Товаристві відбулися значні зміни. Були створені первинні організації у Камені-Каширському, Любешові та Любомлі. Певний час очолювала організацію Ірина Клинова, яка зуміла об'єднати людей з вадами зору в один великий колектив, де кожному приділялася увага і підтримка.
Завдяки сприянню колишнього міського голови Ярослава Шевчука рішенням міської ради було надане право на пільги за житлово-комунальні послуги інвалідам першої та другої груп по зору, що складало 50 відсотків. Протягом багатьох років організація звільнена від сплати за оренду приміщення. В місті встановлено п'ять звукових пристроїв на пішохідних переходах, що дає можливість інвалідам по зору безпечно переходити дорогу.
Тісні зв'язки із центрами зайнятості по влаштовуванню на роботу молодих членів УТОС. Інваліди по зору Олег Силюк, Тарас Сененько працюють масажистами. Чимало молодих інвалідів освоїли комп'ютерну «грамотність».
Допомагають досить відчутно члени правлінь та актив. Серед тих, хто сприяє цьому, – Алла Ариванюк, Ніна Саверин, Василь Сукач, Любов Поліщук, Галина Вавриш, Лілія Карпенко та інші.
Значну допомогу організації надають старші групорги районів Надія Стасюк, Віктор Цибень, Любов Поліщук, які спілкуються між собою, відвідують членів своїх груп.
При первинній організації вже багато років працює спеціальна бібліотека, яка обслуговує інвалідів по зору озвученою книгою, літературою рельєфно-крапковим шрифтом. Постійно діють гуртки вокального співу, шахово-шашковий, голосного та літературного читання.
В організації активно підтримують обдарованих інвалідів по зору. Соліст Василь Сукач теж не раз виборював і займав призові місця серед художніх колективів УТОСу. Він з концертом виступав за кордоном.
Радує слухачів інвалід першої групи по зору Людмила Власова, яка має музичну освіту, пише вірші. Авторка неодноразово, як солістка, виконувала свої власні твори на сцені. Член організації Мирослава Шевчик з успіхом виступила в заключному огляді-конкурсі читацького жанру і зайняла перше місце у місті Євпаторії.
Завдяки небайдужим людям, які співчувають їм, члени організації мали можливість відвідати святі місця Волині, Почаївської Лаври, здійснили екскурсії поїздом по історичних місцях.
Галина Шворак подякувала благодійникам Ігорю Нагірному, Ларисі Чеснюк, Ірині Антонюк, Олені Лисаковій, Анатолію Возняку за підтримку в організації уростого заходу.
Під час виступу було наголошено, що є ще ряд невирішених проблем. В першу чергу – це безкоштовний проїзд у міському та приміському транспорті, а також не завжди якісне забезпечення інвалідів по зору тифлозасобами, путівками на санаторно-курортне лікування.
Присутні в залі прихильно і з великою цікавістю вислухали виступи самодіяльних артистів організації. Участь у святковому концерті взяли інвалід по зору, поетеса, композитор та виконавець власних пісень Людмила Власова, переможець конкурсів та фестивалів Василь Сукач, інвалід першої групи по зору Тетяна Абрамчук, Ольга Воробей, Ніна Мацюк, які виконували народні українські пісні.
Степан СКОКЛЮК.
Коли незрячий дивиться у даль,
Він бачить серцем зорі ясні…
Тоді зникає темінь і печаль –
В душі цвітуть сади прекрасні.
Жили колись Бетховен і Гомер:
Грек був сліпий, а той без слуху,
Але дари були ці з Вишніх сфер –
Жить не по плоті, а по духу.
Бог Людвігу симфонію небес
У вуха, що не чули, віяв...
І той у сні від глухоти воскрес –
Таке йому Господь відміряв.
Сліпого співака не обійшов
Творець, ним завше піклувався.
Еллін перо якось у сні знайшов,
Його узявши, дивувався.
Але злились у вихорі епох
Німі – сліпі слова і звуки...
Так дивно поєднав Отець обох,
На них поклавши благі руки.
Георгій ІДРІСОВ,
поет, письменник,
член НСЖУ, м. Ковель.
Залишити коментар