Сьогодні в Уховецьку — свято...Трійця, чи Зелені свята, як часто називають це свято у народі, в Уховецьку завжди проходить особливо піднесено. Село прибирається, ніби та маківка, оселі і подвір'я люди прикрашають лепехою, гілками липи та клена. Готують щедре застілля.
Адже на Трійцю в Уховецьку – престольне свято. А цьогоріч Свято-Троїцькій церкві виповнюється 190 років. Тож сільська громада, згуртована нинішнім настоятелем храму отцем Миколою Качмарем, ще задовго до свята розпочала підготовку – ремонтувала понівечений від часу фасад церкви та сходинки до неї, фарбувала вівтар та хрести, полола квітники, репетирувала з хором богослужіння… Бо усі хотіли, щоб свято вдалося.
Піднесення додавали своєю присутністю і гості, яких у день ювілею приймала Свято-Троїцька церква. Божественну Літургію відслужили священики Ковельського районного деканату прот. Любомир Чехович з с. Облап – перший настоятель храму з часу відновлення, прот. Дмитро Андрухів з с. Поворська, свящ. Василь Фурман з с. Білина, свящ. Іоан Оринчак з с. Колодяжного, свящ. Василь Старевич з с. Мощеної, свящ. Володимир Новіцький з с. Кричевич, свящ. Матвій Олійник з смт Люблинця та настоятель храму свящ. Микола Качмар.
Приїхали також парафіяни Свято-Миколаївського храму з с. Колодяжного, родичі та односельчани настоятеля храму з с. Волоща Дрогобицького району Львівської області. І, як годиться, на ювілей храму прийшли не з порожніми руками.
Працівники сільської ради подарували Богослужбове Євангеліє, депутат районної ради Володимир Андросюк – водосвятну чашу, народний депутат України Степан Івахів презентував для церкви нові просторі євровікна. А от галичани приїхали з новими хоругвами та стихарями.
Після Божественної Літургії відбувся хресний хід навколо храму та освячення спускної ікони Почаївської 
Божої Матері, яку напередодні свята подарувала для храму сім'я Іллюхів.
Після святкового богослужіння усі уховчани та гості села зібралися на святкування Дня села.
Продовжили свято села спортивні змагання, які вміло організували і провели вчитель фізкультури Роман Самчук та фахівець із соціальної роботи Юлія Ковальчук.
Між юнаками відбулися змагання з перетягування каната, перенесення мішків, штовхання колоди та з армрестлінгу. Показали себе вправними спортсменками і дівчата, які змагалися у стрибках на скакалці, в метанні м'яча, а також в армрестлінгу. У загальному заліку спортивних змагань перехідний кубок села виборола команда вулиці Вишневої.
Після веселих змагань всі уховчани та гості села зібралися на концерт "Мій Уховецьк, як вишиванка мами, у квітах-росах зоряно цвіте!", що традиційно відбувається на площі перед сільським клубом. Сцену святково оформили роботами сільських майстринь Світлани Кухти, Галини Алексійчук та Тетяни Клімчук.
Із словами, зігрітими любов'ю до свого села, звернулися до глядачів ведучі свята Руслана Семотюк та Тетяна Бабич, які першим до слова запросили сільського голову Володимира Демидюка. Він привітав зі святом та побажав берегти славні традиції, звичаї, що існують в Уховецьку, примножувати здобутки на радість дітям та внукам, а також берегти село – криницю нашого родоводу.
Зі словами вітань від народного депутата України Степана Івахіва звернувся Заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький, котрий привіз для уховчан цінні подарунки, які розіграли під час святкової лотереї, а також мистецький сюрприз – виступ з цікавою концертною програмою Заслуженого артиста України Павла Мержука.
Привітав уховчан зі святом і директор СТзОВ "Васюти" Анатолій Смаль, що надав для святкування спонсорську допомогу у вигляді подарунків для лотереї та святкового феєрверку, котрий вміло організував односельцям Олег Бончак.
Тішились односельчани і виступами міс
цевих аматорів – дуетом Світлани Кухти та Руслани Грич, вокальної групи старшокласниць, а також окремими сольними виконавцями (Тетяною Грич, Андрієм Ковальцем та Оксаною Семотюк).
Скільки інтриги та задоволення приніс малим і великим уховчанам розіграш святкової лотереї! А виграти можна було чимало від невеликого сувеніра до живого поросяти.
З нетерпінням чекала молодь села святкової дискотеки. І навіть рясний дощ, що час від часу омивав свято, не заважав бажаючим гарно потанцювати.
Оксана САВЧУК.
Складна і трагічна доля Уховецької Свято-Троїцької церкви, побудованої ще у1823 році за кошти парафіян та сприяння поміщика Каєтана Бобровницького. Зводили її упродовж більш як 30 років на окраїні села, та село так розрослось, що тепер храм височить майже у центрі Уховецька.
У 1940 році у Свято-Троїцькій церкві відбулось останнє богослужіння. У роки Великої Вітчизняної війни було пошкоджено дзвіницю храму.
Після війни церкву перетворили на колгоспний склад. У 50-х роках було зруйновано її 5 куполів. Скидали їх тросами, за допомогою потужних тракторів, а замість куполів зробили звичайний двосхилий дах.
З 1959 року у приміщенні церкви діяв шкільний інтернат, який у 70-х роках з ініціативи тодішнього директора школи Миколи Демидюка передали під сільський краєзнавчий музей, котрий згодом отримав статус «народного». Він проіснував до початку 1990-х років Щоправда, більшість експонатів цього музею нині можна побачити в експозиціях шкільного музею Уховецької ЗОШ.
Лише у листопаді 1993 року в Уховецьку була утворена релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка й зайнялася відновленням храму та проведенням богослужінь.
Наприкінці 1994 року у церкві знову зазвучала молитва, оскільки саме у власність релігійної громади було повернуто її приміщення.
Тож селяни власними силами облаштовували храм – розібрали перегородки, добудували вівтарну частину, пізніше відновили дзвіницю та розібрали прибудови. Надзвичайно довго тривали роботи з відновлення храму, які, власне, не закінчились і до сьогодні. Причини різні. Та найприкріше те, що неодноразово церковні гроші викрадали.
З часу початку відродження у храмі служило 7 священиків. Отець Микола Качмар вже восьмий. Люди тішаться, що саме завдяки старанням та організаторським здібностям нинішнього священнослужителя 190-річна церква почала набувати привабливого вигляду.
НА ЗНІМКАХ: під час святкового богослужіння у Свято-Троїцькому храмі с. Уховецька; окремі епізоди Дня села.
Фото з архіву автора.
Чимало бід вона перетерпіла…
Змінивсь на краще час, і бачим нині,
Як відродилася вона, помолоділа!
Про все не скажеш у короткім вірші,
Однак не поскупімося на добрії слова,
Згадаймо тих усіх, що були перші,
За те, щоб наша церква ожила.
Чогось не знали і чогось не вміли,
Та сильна була віра їх у те,
Що як разом прикласти вміння й сили,
Святиня наша знову розцвіте.
Згадаймо нині про хористів-ветеранів:
Софію, Ганну, Антоніну і Надію…
Вони духовний спів у церкві починали,
Приходили сюди й на свято, й щонеділі!
Спасибі Вам, що стільки років Ви співали,
Приємні миті людям дарували!
І досі Ваші "Вірую" і "Отче наш"
Для всіх хористів – як дороговказ!
Низький уклін й Вам, наші щирі трудівниці:
Тамара, Валя, Ганна, Ніна і Ярина, –
За те, що нашу церкву прикрасили, чим могли –
Трудились Ви сумлінно!
І Ваші хоругви, і килими, й ікони, й рушнички
Затишок створюють у нашім храмі.
Хай Бог воздасть за руки золоті
Й пошле всього, що хочете Ви самі.
Не можна не сказати добре слово
Про чуйних земляків отця Миколи.
Вони завжди привозять в храм дарунки,
І цим торкають наших сердець струнки…
З приємністю ми дякуємо щиро!
Бажаєм щастя Вам, здоров'я й миру!
Хай береже Вас Бог і Мати Пресвята
На многії і благії літа!
Приємно в день святковий порадіти
За всіх людей, що трудяться у церкві,
І роблять все, щоб наші внуки й діти
Могли приходити сюди з відкритим серцем!
Завдяки всім – нев'януча вона,
Немов неопалима купина!
Людмила Клімчук.
Залишити коментар