"Червона калина" — це Україна"Тюремні грати, до них мусиш мати свій підхід… Якщо ти всередині грат, вони перекреслять весь світ", – виплеснув з душі віршовані рядки колишній вихованець ковельської колонії - Олексій З. (він сьогодні – «успішний» на волі).
І ось я перевіряю свої відчуття "всередині" грат. З неймовірно уважною і приємною вчителькою Валентиною Андрощук ми ідемо до школи. Нас зустрічає лагідна і спокійна тиша. Цвітуть чудові троянди. На вході в школу напис: "Земля багата Сонцем, а школа знаннями". Я в думках доповнюю: "І любов'ю вихователів-вчителів".
Тут відчуваю творчий дух українства. Класи, кабінети не просто естетично привабливі – це своєрідний музей історії України, її культури. Музей прикладного мистецтва, де переважають вишивки, просто вражає: кожен твір наповнений світлими життєдайними кольорами.
Відчуваю, як від образу Божої Матері пульсує енергія любові, а від рівноапостольного князя Володимира – мудрість, державність. То не просто картини, вишиті на полотні, а виховання творчістю. Олена Пчілка із радістю вигукнула б: "Тут не попсовані зразки народної вишивки!".
Частина робіт виставлена в фойє клубу установи, де юрмляться гості фестивалю і відчувається аура позитивних емоцій від побаченого. Те все українство підкріплене не тільки національними сюжетами, але й національними видатними постатями – від великих князів до Степана Бандери, Євгена Коновальця та інших.
Вищесказане – не для красивого слівця. В тому творчому доробку вимальовуються і позиція директора школи Володимира Кавюка, який серце віддає дітям і школі та його однодумців – вчителів: вже згадуваної Валентини Андрощук, Марії Григоли, Наталії Бец та ін.
Але на нас чекає фестиваль "Червона калина". Завмирає серце від вітання вихованців за участю їх наставника Світлани Романчук. Ці хлопці в національних костюмах ніби підкреслюють, що вони готові змінити курс у бурхливому морі життя і піти з "мужнім народом … і співати пісню святої свободи".
До учасників фестивалю звертаються начальник управління ДПС України у Волинській області, полковник Олександр Герасимчук, представник центрального апарату підполковник Владислав Скоропляс. Урочисто передають естафету фестивалю від курязької колонії ковельській. Як і годиться, – запашний каравай, молитва отця Василія.
Ну, що ж, шановний читачу, давай і ми побуваємо в царстві пісні, театрального дійства, поезії і танцю.
Обов'язкова програма приурочена до 125-річчя від дня народження А. С. Макаренка. Юні артисти нагадують нам ті далекі часи, коли ліквідовували безпритульність і гаслом дня було: "Всі – на допомогу дітям".
Дивлюсь, вдумуюсь, слухаю і забуваю, що я в журі. Потужно і проникливо звучить пісня «А за віконцем – місяць травень», зачаровує танець у виконанні вихованця Руслана Ш. та гості фестивалю Анастасії Анікеєвої. Номер хоч сьогодні виставляй на конкурс "Твої таланти, Україно".
Зворушують сценки із життя колоністів. Не вляглися оплески емоції від танцю, як Олександр Г. зачарував хітом світового рівня із фільму "Генерали піщаних кар'єрів". Заключний акорд обов'язкової програми у виконанні вихованців знову несе в собі виховну місію: "Щоб не по лезу гострому йти…, макаренець чоловіком став – чому не спішимо я і ти?".
Гарно вписався в програму театралізований епізод біблійної притчі про блудного сина у виконанні вихованців колонії. Немов би змагаючись, вихованці іншого відділення виконують літературно-музичну композицію "Я люблю тебе, життя".
Поза конкурсом і на "біс" сприймались пісні у виконанні працівників колонії Світлани Романчук, Івана Масловського, Віктора Божка. Слухаючи виконавців-аматорів, думаю, що цей рівень виконання не гірший від знаменитого Павлика, або хваленої Альоші.
Гарно вписалися в програму концерту гості: студентка Луцького педагогічного коледжу Вікторія Кравчик, студент Ковельського промислово-економічного коледжу Орест Цвид, танцювальний гурт "Пірует" (керівник Марина Приц, хореограф Анастасія Анікеєва).
Найкращими серед виконавців, безперечно, були Олександр Г., Олесь Л., Дмитро Л., Руслан Ш. та Ігор Л. Вони нагороджені грамотами.
Слів подяки заслуговують й інші виконавці пісень, театралізованих номерів. Це – Сергій Н., Олександр Ш., Олександр П., Владислав К., Іван К., Владислав Р., Валерій С., Руслан З. та ін.
Найприємніше відбулося в заключній частині фестивалю. Окремих вихованців звільнено з колонії. Воля! Солодка, бажана і … відповідальна. Чи пригорне доля, чи обернеться випробуванням?
За тим відбулось вручення паспортів, присвоєння ідентифікаційних кодів і нагородження переможців фестивалю. Як і годиться, вручали подарунки від гостей фестивалю, промовляли щирі настановчі слова вихованцям.
Виступили і подякували організаторам фестивалю Тетяна Матяшук – начальник відділу культури Ковельської райдержадміністрації, Жанна Вельма – начальник служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради, голова піклувальної ради установи, Олена Грінченко – голова правління Волинського обласного відділення Дитячого фонду України, Микола Дубій – начальник відділу міграційної служби, Людмила Стахорська – голова громадської організації Червоного Хреста, Наталія Наконечна – голова громадської організації "Найщасливіша", Віктор Кривуша – ветеран пенітенціарної системи.
Приємно було чути подяку керівникам та вихователям колонії від мами одного з вихованців – Віри С.
Зворушений дійством був і начальник установи Іван Абрамчук. Високу похвалу і букет пишних квітів від начальника обласного пенітенціарного управління отримала Світлана Романчук – натхненник та організатор фестивалю. Щире слово подяки заслужив ведучий Леонід Никитюк.
На закінчення просяться слова, озвучені мамою вихованця установи, Вірою С.: "Ми любимо вас і чекаємо на волі!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю «Червона рута».
Фото з архіву автора.
Залишити коментар