Несухоїжівські "Канари"Неподалік від села Тойкута у мальовничому куточку розкинулося урочище "Несухоїжі", яке заховалося у гущавині лісу. Веде у цю тиху місцину вузенька грунтова дорога. З усіх боків її оточують високі сосни. Враження таке, коли заходиш сюди під тінь дерев, що потрапив у природи лікувальну "клітку", де терпко пахне живицею. Чисте прохолодне повітря доноситься від річки, яка в'юниться недалеко від лісу.
Здавалося, що навкруги немає жодного поселення – тільки ліс, ліс і ліс. Насправді у цій глушині "мешкають" одинокі обійстя поліщуків, які колись покинули село і назавжди оселилися на хутірцях.
Куди не глянеш –зеленіють молоді сосни, у білому вбранні притихли берези. Під ногами шурхотять шишки, шепоче від легенького подиху вітру гілля осик. А он у закутку лісу притихла зграйка дубочків. Так і хочеться зійти із дороги і пройтися туди, де не сьогодні, то завтра з'являться перші боровики.
Не хочеться покидати цю чарівну красу. Тут все – перед твоїми очима, ніби вперше чуєш тихий гомін лісу.
Не побувавши в цих краях, важко повірити, що за десяток кілометрів від міста жевріє тихе, якесь архаїчне життя. Таке ж, як багато років тому.
– До нас хоч й прийшла цивілізація, але ми живемо просто, по-селянськи, як і наші предки, –розповідають тойкутці.
Один житель села давно оселився за десяток кілометрів від населеного пункту. На хуторі живуть ті, що переселилися сюди зразу після війни. І не покидають своїх осель, хоч не зовсім зручно жити віддалено від села.
За високими деревами, де лісова дорога круто повертає вліво, видніються будівлі агросадиби "Несухоїжі". Звичайно, організатори сільського туризму роблять все можливе, щоб привабити на відпочинок людей, які втомились від міської цивілізації.
– До нас на відпочинок, – зазначає господар агросадиби Віктор Тимошик, – приїздять навіть з Одеси. Їм тут зручно провести дозвілля на природі.
Розглядаємо подвір'я, де стоїть впорядкований будиночок. Поруч видніється пагорбок, на якому два камені. Барвисті квіти хиляться до водойми, що підходить до самого приміщення. Через ставок, який тягнеться аж до болота, перекинуто дерев'яний місток. Зручно встановлено перила, і кожний може не тільки помилуватися сріблястими хвилями, а й половити вудочкою рибу.
Віктор Васильович із задоволенням розповідає, що у водоймі водяться не лише карасі, а й коропи, лини та інша риба. Тож зрозуміло, що найбільше сюди приїжджають любителі посидіти з вудочкою на березі ставка.
На території агросадиби можна полюбуватися, як живе тут не тільки свійська птиця, а й дикі птахи. Щоб принадити їх, Віктор Васильович обладнав на подвір'ї кілька шпаківень…
Під густим деревцем видніється дерев'яна колода, де завжди весною можуть поселитися крилаті гості.
Берізки, що оточують садибу, доповнюють «дизайн». Тут не побачиш високих дерев, а лише молоді, низькорослі.
Привітна жіночка Олена, яка нас супроводжує до будиночка, що в глибині садиби, показує грядки цибулі, моркви, картоплі.
– Все це ми садимо для наших відпочиваючих, – каже вона.
На значній площі, що підходить до самого будиночка, буйно зеленіє городина. Зранку, щоб приготувати сніданок, не треба йти на ринок, а вийшов і зірвав на грядці пахучий кріп, запасся червоним бурячком.
Доброзичливий господар агросадиби створив всі зручності для тих, хто хоче подихати свіжим повітрям, що пахне живицею. Поруч – хвойний густий ліс.
Отож будиночок дуже зручний у побуті. Окремо – кухня, де встановлена електроплита, є невеличкий холодильник. До послуг відпочиваючих – набір кухонного посуду. На першому поверсі – відкрита веранда, кімната, де можна відпочити на дивані, подивитися телевізор, є душ, сауна. Привабливий інтер'єр, де все передбачено, навіює затишок. А на подвір'ї – дві просторі альтанки, де можна не тільки відпочити, а й у вечірню годину побачити, як тихо і непомітно згасає день.
Приміщення невеличкого будиночка, де ми поселилися, всередині є своєрідним, з усіма зручностями. Тут може жити дві сім'ї. Спальні кімнати розміщені на другому поверсі.
А тим, хто хоче поласувати смачними шашликами, відчути пахощі трав, можна відпочити на лоні природи.
Агросадиба "Несухоїжі" (на знімках) розташована поблизу мальовничої річки Турії, серед цілющого соснового лісу, за кілометр від станції "Несухоїжі".
Оточений лісом, відчуваєш себе на якийсь час серед розкішної природи, 
як вдома. Не дивно, що заможн
і українці останнім часом взяли нову моду: дехто замість "крутих" курортів обирає… віддалені села.
Поруч з будиночком, за декілька метрів, під сосновим бором господар агросадиби облаштував навіть невеличку пасіку. Тож є можливість у сонячну погоду послухати дзижчання бджіл, відчути, як крилаті трудяться з ранку до смеркання. Той, хто зацікавлений у таємниці божих комах, може послухати цікаву розповідь про пасічникування Віктора Тимошика, який хоч ще й не зовсім досвідчений у цій справі, але може оповісти багато цікавого. Адже він не тільки господар цього красивого, незвичайного куточка, а й дипломований еколог, знавець таємниць рослинного світу.
Тож відрив від міської метушні, цілковитий, але саме цього прагнуть відпочиваючі, зморені щоденним гомоном на "цивілізованих" вулицях. Звісно, це не Канари чи Мальдіви і блага заморських особняків. Зате тут, у цьому забутому Богом поліському краї, можна пройтися босоніж, як у дитинстві, по росяній траві, побачити, як під вікном літають ластівки, пошукати зарості диких цілющих трав, а біля самого порога садиби є кущики золототисячника, звіробою, які мило і ніжно споглядають світ...
Степан СКОКЛЮК.
Фото з архіву Віктора ТИМОШИКА.
Залишити коментар