Курсом — до вишу!Тридцять п'ята річниця від дня відкриття Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету (колишнього Ковельського машинобудівного технікуму) — воістину знакова подія не тільки для ковельчан, а й для усієї Волині.
Тоді, у 1978 році, "батьком" закладу при підтримці міської і обласної влади став завод "Ковельсільмаш". То було мудре рішення. Воно створювало можливість заповнити вільні кадрові ніші своїми спеціалістами. І головне — навчальний заклад піднімав науково-технічний потенціал міста на якісно вищу сходинку.
Спочатку то був своєрідний вечірній майстер-клас із кількох груп студентів, який швидко переріс у повноцінний навчальний заклад.
Біля витоків технікуму стояв досвідчений фахівець Євген Кішман (на жаль, вже покійний). Саме він зібрав когорту педагогів-"ковалів", які кували й гартували не-сформований матеріал та оздоблювали його знаннями.
Сьогодні з повним правом констатуємо, що педагоги видавали якісний продукт, який приніс славу закладу і користь — державі.
Історія має властивість робити круті повороти. У 2004 році технікум переріс у промислово-економічний коледж.
Змінився "батько". Дехто скаже: можливо, краще було б у бурхливому морі Незалежності кораблю науки іти своїм самостійним курсом? Вже ж виросло дитя з коротких штанців. На мою суб'єктивну думку, йти в парі з ведучим надійніше. Тим більше, що маяк під назвою "філіал інженерно-технічного факультету університету" світить не в кінці тунелю, а зовсім близько.
І це не утопія. Сьогодні в закладі є доценти, кандидати технічних наук, незабаром з'являться доктори, професори. Спостерігаючи за активністю капітана "корабля" — нинішнього директора навчального закладу Тетяни Селівончик і її "молодої" команди, переконуюсь, що це — близька реальність.
Є ще один позитив у роботі колективу коледжу. Це — пам'ять, шана і повага до тих, хто працював і хто сьогодні твори
ть славу освітньої установи.
До глибини душі, до сліз зворушило дійство на сцені.
…Погасло в залі світло, запалахкотіли свічки. У відблисках світла солістка Вікторія Степанюк в мінорі виводить пісню "Свіча". На екрані постають образи тих, що відійшли у Вічність.
Знову спалахує світло. І ще раз переконуєшся, що в коледжі ніщо не забуто і ніхто не забутий. Ветерани, педагоги і працівники допоміжних ланок пошановані словами, обдаровані подарунками, квітами, подяками і грамотами від обласної, районної та міської влади.
Назву людей, які удостоєні нагород:
— від обласної держадміністрації — Шкандрій Людмила, Гончаренко Софія, Богданович Галина. У них за плечима — 35 років плідної і творчої праці;
— від обласної ради — Лиховид Людмила, Макарчук Жанна, Романчук Ніна, Русаков Сергій. 34 роки свого життя, енергії і розуму вони віддали коледжу.
Районна держадміністрація нагородила Вельму Галину, Дем'янець Людмилу, Кривош Жанну, Радивоніка Анатолія; міська рада — Андріюк Надію, Наумича Сергія, Подчасову Тетяну, Присаду Олександра.
А ще кращих із кращих відзначив Луцький національний технічний університет та адміністрація коледжу.
Шукаю складові успіху цього колективу і знаходжу, бо вони на поверхні. Тут діє рада старійшин, активна молода когорта педагогів-вихователів. І тон усьому зад
ає директор, депутат міської ради, кандидат технічних наук, доцент Тетяна Селівончик.
До цієї високоефективної структури долучаються представники економічно-бізнесової та інтелектуальної сфер міста і району.
Особливо приємно бачити повноправними членами коледжанської родини "дітей" її — студентів. На свято вони подарували торт зі свічками. Вага виробу — 40 кілограмів. Це, мабуть, рекорд Ковеля. І не тільки.
Не лишається осторонь і влада всіх рівнів. А підсилюють, захищають ту "надбудову" правоохоронні органи, податківці та інші служби, представники яких були присутніми на урочистості. Відчутний позитивний "дух" і Міністерства освіти та науки.
Але мої думки "розворушує" Віталій Карпюк — заступник глави облдержадміністрації, який наголошує, що "просто вчитись і навчатися — мало: потрібен результат".
Є результат і є здобутки! Напевно, було б правильно до офіційної назви коледжу дописати високе звання "народний".
Свого часу Олена Пчілка боялась навчати власних дітей у державній школі, щоб "не напортити в українстві". Сьогодні батьки вважають за честь навчати своїх дітей у коледжі.
Крім високопрофесійного навчання, тут присутні мораль, дисципліна і відповідальність.
— Випускники коледжу за всю історію закладу ні разу не були фігурантами кримінальних справ, — стверджує заступник начальника міськвідділу міліції Іван Тусь.
— Дякую тим, хто викладає бухгалтерські дисципліни, — ваші спеціалісти найкращі, — в унісон промовляє головний податківець Ковельщини Сергій Кондратюк.
— Я не жалкую, що наші учні зі школи ідуть (після 9-го класу) в коледж. Вони повертаються назад і успішно працюють, приносячи користь не тільки школі, — заявляє Сидорук Галина, директор НВК № 11.
Працюючи у свій час начальником району електромереж, очільником ЖЕКу, керівником міста, я завжди переконувався, що вихованці закладу — високопрофесійні і дисципліновані працівники, де б вони і на яких посадах не працювали.
Приємно чути і бачити, що у всіх педагогів є мотивація до творіння добра, а в серці пульсує любов до студента. Є й розуміння відповідальності перед державою, батьками і тими ж студентами. І це не просто слова, а реальна об'єктивна оцінка.
Урочистості перетворилися в гарне душевне свято. Грала музика, лунали пісні, вирували запальні танці. І в той вінок аматорських номерів гарно впліталися вітальні та настановчі слова виступаючих.
Серед них — Віталій Карпюк, заступник голови Волинської облдержадміністрації; Сергій Матяшук, голова Ковельської райдержадміністрації; Михайло Гетьман, секретар міської ради; Микола Вельма, редактор газети "Вісті Ковельщини"; Микола Заікін, голова правління ПАТ "Ковельсільмаш"; проректори Луцького технічного університету Валентин Талах та Олександр Бондарський; помічник народного депутата України Степана Івахіва Володимир Бащук; колеги з коледжів Волині та інші.
Зворушливо привітала всіх Тетяна Селівончик. Лунали здравиці меценатам Віктору Козаку, Петру М’якоті, Вадиму Клімуку, агенції "Хеппі".
Особливої подяки заслуговують режисери і ведучі дійства Олена Шульган та Олександр Присада. З їхніх вуст звучали історія, розповіді про пам'ятні події, характеристика викладачів, лірика.
…І ось фінал з піснею "Моя Україно" у виконанні коледжанки Наталії Котищук та гасінням 35 свічок на пишному студентському короваї. Завершення свята теж залишило незабутнє враження. Гасили свічки представники влади, університету, коледжу і просто щирі друзі.
Хоча, правду кажучи, ритуал гасінн
я свічок не навіює сумних думок, бо 35 років не відлетіли з димом, а палахкотять у серці кожного.
За ці роки справу, започатковану першим директором Євгеном Кішманом та його заступниками Василем Щесюком, Дмитром Корнелюком, Любов'ю Дяченко, Сергієм Шульганом, гідно продовжили і Степан Бабарика, і Тетяна Селівончик, і вся їх команда, котра впевнено веде свій "корабель" до омріяної мети — відкриття вищого навчального закладу у Ковелі.
На завершення моїх нотаток — кілька ліричних рядків:
Милий коледжу, ти такий іще
юний:
Міцніють і дух твій, і широкії
крила.
Бувало нелегко, та не рвалися
струни,
А грали мелодію поступу й сили.
І студенти — милі, юні пташата,
Гризли скелю науки і злітали
увись.
Скільки тих переможців? Багато!
Вони вже дорослі — студенте,
вернись.
Сядь за парту. Згадаєм ті роки,
Як навчались, кохали й жили.
Серед радощів й смутку
відлунюють кроки —
Ви коледжу вірні і дочки, й сини.
Від "Ковельсільмашу" упевнено
й сміло
В Незалежність ступили — свята
правота!
І піднятись на сходинку вищу
зуміли —
Коледж прямує удаль з
завзяттям.
Маестро науки професійно і
вміло
Сіяли в душі відбірне зерно.
Бухгалтер, механік і менеджер
зрілий
Виростали, щоб Україні вернути
добро.
Юний коледж, ти став гордістю
міста.
І пора вже до вишу злетіти.
…Розсипається осінь
золотистим намистом,
І Сонце на шлях твій омріяний
світить.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей з нагоди ювілею коледжу.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар