Сповідь паломниціІспанські вчені, дослідивши пророцтва Ісайї, звірившись з "Одкровенням" Іоана Богослова, стверджують, що Царство Небесне є! Там – і наші Ангели-охоронці, а ще вище над всім і вся Всевишній перебуває.
Королі і президенти, бізнесмени і вчені, інтелігенти і прості люди хочуть після життя земного потрапити до того незвіданого, таємничого Царства.
Одні ревно моляться, інші жертвують свої багатства на храми.
Стаю на коліна і схиляю голови перед тими, хто на грішній землі хоче людей наблизити до Бога і зробити їх духовно моральнішими. Шаную і тих, хто намагається очистити себе від минулих і теперішніх гріхів. Про відчуття, переживання, пристрасті, які переживає людина у святих місцях, розповідає паломниця Марія.
О четвертій годині ранку ми вирушаємо до святих місць Івано-Франківщини.
Отець Леонід вже давно в молитві. Паломники долучаються до вранішньої служби Божої. Молитва – це ранкове очищення душі перед зустріччю із Пресвятою Богородицею.
В автобусі знову молитва на дорогу –ангели мають принести нам безпечну поїздку. А щоб час летів швидше, дивимося фільм про Святого Джузепе Москаті – лікаря й цілителя.
І ось вона, загадкова Погоня. Місце мальовниче. Зелена лагуна оповита залісненими горами. Золотаво-зелені дерева вітають нас. Велично піднімаюся аж до небес золоті бані і хрести. Сонце тепле і лагідне.
"Ви приїхали до Мене, тож, дорогі мої діти, насолоджуйтесь ясним Сонечком і красою храмів. Це ангели розвіяли хмари і дерева прихорошили у царські корони", – ніби промовляє Свята Богородиця. 
Тріпочуть наші серця. Ми готові наповнити себе Її святою Благодаттю. Щось надзвичайне діється у наших душах.
"Вас чекає Хресна дорога", – тихо шепоче хтось невидимий. На кожній стації ми відчуваємо страсті Христові і переживаємо не тільки його муки, але й Велику Самопожертву заради нас.
Він ішов, падав, вставав, страждав, терпів болі в ім'я відкуплення гріхів людства.
О, Ісусе, чим віддячити Тобі за жертовну любов до нас?!
"Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй, помилуй нас!" – промовляємо ми на шляху від стації до стації.
Раптом, немов дивне відлуння, чуємо молитви російською мовою.
Приємно і славно! Росіяни і українці на Хресній дорозі. Ісус примиряє нас. Ця молитва вселяє віру у те, що настане час єдиної Помісної церкви, в рівності, без верховенства священнослужителів.
Та роздумувати немає коли – нас огортає своїм святим крилом патріарша Божественна літургія. Сьогодні для кількох тисяч прочан вона особлива – її проводять єпископи з Волині, Іва
но-Франківщини, Львова та Закарпаття.
Вкотре переконуюсь, що Благодать являється на святих місцях, а не біля телевізора вдома.
Вірні сповідаються у тих священиків, які їм до вподоби і до душі.
На колінах рухаємось до найсвятішої чудотворної ікони Божої Матері у с. Погоні. Молимося і виносимо щиру подяку за дітей. Сльози – чи то з радощів, чи то очищення краплями скочуються по щоці.
На хвилі емоцій входимо в молитву-посвяту Непорочному святому Серцю Богородиці.
Не зчулися, як нічка огорнула долину, храми і віруючих своїм темним покривалом. Час на відпочинок.
Нас приймають музиканти Івано-Франківського академічного оркестру "Garmonia Nobile". Частують смачною вечерею і влаштову
ють на відпочинок.
"Спасибі, наші добрі славні друзі! Пошли їм, Боже, святої Благодаті!".
Ранок зустрічає нас патріаршою службою. Молитви і освячена вода з цілющого джерела приносять легкість і бадьорість і, мов нарзан, оздоровлюють стомлене тіло.
В цьому хвилюючому морі вимальовується дивний духовний пілігрим – це молитва "Вервиця".
"Коли ви творите молитву святої Вервиці, тоді Я щаслива, бо пізнаю свої задуми у ваших серцях", – наголосила в одному із своїх послань Пречиста Діва Марія.
Зародилась Вервиця в далекому минулому. Ще у ІІ столітті н.е. в Сирії молились на Вервиці. Ченці нанизували на тонкий шнурок сушені ягоди, зернята і молились.
Назва походить від слова "верв" – мотузка, шнурок. Священик промовляв: "Прийми, брате, меч духовний, іже єсть глагол Божий, во всевишній молитві Ісуса".
Не дивно, що Папа Іван-Павло ІІ стверджував: "Вервиця є моєю найулюбленішою молитвою".
Тож і ми разом із священиками купаємося в чудодійному морі молитви Вервиці. Торкаємося і проникаємося радісними, світлими, страсними і славними таїнствами.
Наше єство наповнює радість. Ці миті щастя і спілкування з Богом та Пресвятою Богородицею – незабутні. Повертатися від святого місця не хочеться.
В автобусі слухаємо і насолоджуємось духовною музикою, яка звучала на презентації книги "Паломництво до Цариці Миру".
Записав
Любомир ФІАЛКО.
НА ЗНІМКАХ: під час паломницької подорожі.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар