Взірець справжнього ЛікаряРазом із хороводом золотисто-багряного осіннього листя завітає 3 листопада поважний ювілей – 75-ліття від дня народження – до ковельчанина Юхима Павловича Коца. Ювіляр добре знаний багатьом мешканцям Ковельщини. Його по праву можна назвати живою легендою нашого краю, адже вже п'ятий десяток років він піклується про найдорожче – людське здоров'я. Не став на заваді улюбленій професії і пенсійний вік. Юхим Павлович і нині продовжує працювати лікарем-терапевтом центральної райлікарні, надаючи медичну допомогу усім, хто її потребує.
Народився Юхим Коц у невеличкому мальовничому селі Перекірка (згодом – с. Борова) Любомльського району. Перші чотири класи початкової школи закінчив у рідному селі, ще два – у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, нашому героєві довелося щодня долати не один кілометр пішки через ліс, щоб дістатися до школи у селі Гуті Любомльського району. До того ж, як пригадує Юхим Павлович, за рік навчання у старших класах треба було платити. А тому із чотирьох братів середню освіту здобув лише він, адже їх сім'я, як і більшість на той час, не мала великих статків.
Закінчивши школу, юнак почав мріяти про подальшу освіту. Та куди там йому, простому сільському хлопцеві! Однак, здаватися Юхим не поспішав. Він знав, що для вступу у вищий навчальний заклад велике значення має виробничий стаж, тож, навіть не відгулявши шкільний випускний та отримавши достроково атестат, разом із товаришем-односельчанином вирушає за комсомольською путівкою на Донбас. Спершу хлопці працювали на будівництві, а по досягненні 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси механіка вугільного комбайну, ще певний час працювали за спеціальністю.
Шахтарська справа настільки припала хлопцеві до душі, що він навіть думав, чи не пов'язати із нею своє подальше життя? Однак доля розпорядилася інакше – повернувшись із Донбасу, Юхим вступає до Івано-Франківського медичного інституту. Можливо, у ті далекі роки, коли він прийняв таке важливе в житті рішення на користь медицини, металургійна галузь і втратила одного майстра шахтарської справи, однак сьогодні сотні людей щиро вдячні лікарю-терапевту Юхиму Коцу за повернуте їм здоров'я.
Уже під час навчання в медінституті молодий чоловік зрозумів, що зробив правильний вибір, і медицина — це саме та професія, якій би він хотів присвятити своє життя. А цікаві лекції високоінтелігентних професорів-викладачів інституту, які просто захоплювали, остаточно переконали його у цьому. Згодом, коли до лекцій на медичну тематику додалися ще й практичні заняття, його захоплення професією медика переросло у справжню закоханість, яка палає у серці і нині.
Студентські роки – найкращі у житті. Але й минають вони дуже швидко. Так і навчання Юхима Павловича добігло кінця, і після закінчення інституту він (на той час уже одружений) переїздить до Ковеля, де певний час працює викладачем у медичному училищі та паралельно підробляє лікарем-терапевтом у центральній райлікарні.
Сумлінне, відповідальне ставлення молодого лікаря до своїх обов'язків, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, й згодом Юхиму Коцу пропонують остаточно перейти працювати у терапію: спочатку дільничним лікарем-терапевтом, а згодом — завідуючим відділенням, яким він працював тридцять років.
Лікарем-терапевтом у терапевтичному відділенні, яке за роки праці стало для нього рідним, Юхим Павлович трудиться і дотепер. Аби не зупинятися на досягнутому, удосконалювати свою майстерність, він, як раніше, незважаючи на поважний вік, є незмінним учасником різноманітних медичних конференцій та курсів.
На якій посаді би не працював Юхим Коц, він завжди був відповідальним, вірним клятві Гіппократа, ніколи не рахувався із власним часом, працюючи на благо галузі охорони здоров'я рідного краю та його мешканців. За свою трудову діяльність неодноразово нагороджувався грамотами та подяками від керівництва центральної райлікарні.
"Головне в роботі – взаєморозуміння, – каже Юхим Павлович. – В нашій лікарні ми працюємо, як єдиний механізм. Більшість рішень щодо важких хворих приймаються тільки після детального обговорення проблеми із колегами на консиліумах. Це допомагає повноцінно підійти до проблеми пацієнта. Адже людина – не іграшка, якщо сумніваєшся, краще залучити досвідченого колегу і знайти оптимальне рішення. Коли ж вдається відновити здоров'я пацієнта, отримуєш неабияке задоволення. Що може бути кращою нагородою для лікаря?".
Своєю добропорядністю, милосердям, самовідданим служінням людям Юхим Коц настільки відповідає своїй професії, що його по праву можна вважати взірцем справжнього Лікаря. Тож з нагоди славного ювілею щиро зичимо йому міцного здоров'я, такої ж активної трудової і життєвої позиції, родинного затишку та подальшої плідної праці на благо охорони здоров'я!
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКУ: лікар-терапевт Юхим Павлович КОЦ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар