23 листопада в центральній районній бібліотеці відбулась година пам'яті "Чорна сповідь моєї країни", приурочена до 80-х роковин Голодомору 1932–1933 років в Україні. Тут зібралися представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, працівники управлінь, відділів райдержадміністрації, представники громадських об'єднань, політичних партій, духовенства, учнівська молодь.
На столах – запалені свічки. Їх вогники світять незгасною пам'яттю про тих, хто пішов із життя у жахливі голодні роки.
Ведучі Ольга Бичковська та Ірина Шевчук нагадали про страшні події 1932-1933 років – масовий, навмисне організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат.
Торкались тужливими струнами кожного серця поетичні рядки, в яких –біль і страждання усіх, хто помер мученицькою смертю. Їх прочитала директор Доротищенського будинку культури Олена Місюра.
Заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля, звертаючись до присутніх, зокрема, зазначив: "У цьому році минає 80 років з того часу, як наша держава пережила Голодомор 1932–1933 років. Багатостраждальний український народ свято береже пам'ять про тих, хто став його безвинною жертвою. Але ми повинні не просто віддавати данину пам'яті, а й винести для себе уроки з нашої історії, щоб подібне ніколи не повторилося. І, розбудовуючи власну державу, маємо пам'ятати, що цей скорботний день має об'єднати український народ навколо вшанування пам'яті про загиблих від голоду".
"Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Сьогодні ми повинні озирнутися назад, згадати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився", – наголосила у своєму виступі заступник голови районної ради Галина Коляда.
Непрохані сльози виступили на обличчях присутніх, коли юні вихованки зразкового драматичного гуртка "Дивослово" Палацу учнівської молоді (керівник Руслана Чарнюк) читали вірші про біль дитячої душі, яка покидала цей світ у стражданні та муках.
Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять жертв голодоморів.
До присутніх звернулись старший благочинний Ковельського району УПЦ, протоієрей отець Володимир Ровінський, представник Ковельського районного деканату УПЦ Київського патріархату, протоієрей отець Іван Оринчак.
Ковельчанин Петро Андрейчук прочитав вірша, якого присвятив мільйонам українців, котрі загинули голодною смертю в 1932–1933 роках.
Депутат районної ради, член "Союзу Українок" Лідія Козуля у своєму виступі зупинилась на історичних фактах минулих подій. Масштаб цієї катастрофи навіть не можна уявити, оскільки у мирний час в результаті спланованої кампанії від голоду загинуло близько 10 мільйонів жителів України.
Лідія Іванівна на знак скорботи і жалю спекла з полови та зела буханець хліба часів Голодомору, аби, пригостивши ним усіх присутніх, нагадати їм про трагедію українського народу.
Учасники заходу мали можливість оглянути тематичну виставку "Не втихне біль Голодомору".
Після закінчення заходу його учасники взяли участь у скорботній ході до меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору", де поклали вінки та квіти і всі разом взяли участь у акції "Запали свічку".
Вікторія ЗІНЧУК.
Минулої суботи у Ковелі з нагоди 80-их роковин голодомору 1932-1933 років біля меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору" відбувся мітинг-реквієм. Участь у ньому взяли представники міської та районної влади, політичних партій, громадських організацій, духовенства, громадськості.
Невеликий уривок з вистави Євгена Станковича "Жнива скорботи" на початку зібрання змусив всіх ще і ще перепустити через власне серце велетенський біль від спогаду про найважче випробування, яке випало на долю нашого народу.
До присутніх звернувся міський голова Олег Кіндер. Він зазначив: "Сьогодні навіть важко уявити, що багатюща на врожаї країна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті. Прогресивне людство засудило Голодомор 1932–1933 років та визнало його небаченим злочином проти людства.
Дякуючи Богу, мешканців нашого краю Голодомор не торкнувся безпосередньо. Але ми схиляємо голови у жалобній скорботі за нашими співвітчизниками, що безвинно та передчасно пішли у Вічність, висловлюємо розуміння і співчуття людям і родинам, які були свідками тих страшних подій».
У Ковелі мешкає 25 людей, які пережили жахіття Голодомору. На жаль, вік і недуги завадили їм прийти і особисто розповісти про тяжкі випробування долі. Завдяки Галині Шевчук, методисту Ковельської станції юних туристів, яка записала свідчення, присутні почули спогади очевидців Голодомору.
Довго про це доводилось мовчати. За словами Віри Оксентюк, яка народилася в 1928 році у Дніпропетровську, про голодомор тих років заборонили говорити доти, доки був живий Сталін і доки існував Радянський Союз.
Ще одна теперішня ковельчанка Олена Дричик розповіла: "Це був страшний час. Батько ловив і приносив нам ворон. Ноги були опухлі, не влазили в черевики, обмотували ганчірками. Ходили копати мерзлу картоплю, буряк, моркву, які перезимували на колгоспному полі. Мама їздила в Харків вимінювати речі на борошно та крупи. Тяжкі були роки».
Спогади... Непросто їх слухати. Важко уявити, що це було реальною частинкою життя людей. Голодомор, що став страшною трагедією ХХ сторіччя, торкнувся чи не кожної української родини. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.
Панахиду за загиблими в роки Голодомору відслужив Благочинний Ковеля УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук з духовенством.
О 16-й годині учасники мітингу приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання.
А далі усі запалили свічки скорботи і пам'яті та поклали квіти до підніжжя меморіальної стели.
На завершення спробували хліб за рецептом трагічних 1932–1933 років. Його спекла член Ковельської філії "Союзу Українок" Лідія Козуля.
Впродовж дня на установах та організаціях було приспущено Державні прапори з траурними стрічками.
Відділ внутрішньої політики,
організаційної роботи та зв’язків
з громадськістю виконавчого
комітету міської ради.
НА ЗНІМКАХ: під час заходів у Ковелі з нагоди 80-х роковин Голодомору 1932–1933 років.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар