Хай теплою буде осінь життя!У будь-якому віці людина красива своїми добрими вчинками, вмінням любити життя, жертовною материнською любов'ю та батьківською добротою, а в похилому віці – й життєвою мудрістю. Тож саме старших людей – ветеранів села Озерного – запросили на зустріч, соцпрацівники Поворської сільської ради спільно з працівниками культури.
Зал для гостей святково прибрала завідуюча клубом Віра Ткачук. І радували присутніх витвори жіночих рук – яскраві барвисті квіти, рушники, серветки, доріжки.
Концертну програму розпочали ведучі Ірина та Іван Редьковичі. Теплі слова адресували вони колишнім трудівникам села. Бо всім відомо, що село – це щоденна праця з ранку до пізнього вечора. Праця важк
а, але почесна. Слів подяки за багаторічну роботу заслужили колишні хлібороби, тваринники. Кожен з них вніс свій посильний внесок у збагачення і розвиток села.
Чимало років працювали в господарстві механізаторами – Іван Демчук, Карпо Пальчук, Артем Ткачук, Володимир Ясюк; тваринниками – Ганна Копанчук, Ганна Романюк, Галина Книш; доярками – Ганна Книш, Надія Ткачук, Олена Романюк, Ольга Книш, Надія Сільчук, Любов Книш.
Ці люди слухали на свою адресу щирі привітання, і в спогадах пропливало їхнє життя. Іноді сльоза туманила очі, а іноді світились вони радістю, бо ж всього було на віку. Чимало з присутніх є «дітьми війни», тож їх дитячі руки виконували різну тяжку і непосильну роботу, а на крихкі дитячі плечі лягли роки повоєнної відбудови.
Але справились, вистояли ветерани, ще й яке гарне село Озерне з ошатними будинками побудували. Шкода, що нині воно якесь збідніле, немає економічно міцного господарства, немає роботи молодим, але віра в майбутнє все-таки є.
Зворушливу пісню про рідне село "Озерне моє" написала до свята Євгенія Потарська. Хоч живе вона у Поворську, та народилася і дитячі роки провела в Озерному, яке вважає найгарнішим, адже розкинулося поблизу лісів, озера і річки. Пісню авторка з Лесею Демчук подарувала присутнім, які із захопленням сприйняли її. Та й самі гості долучилися до артистів, адже замолоду чимало з них теж співали, про що й згадували під час заходу. А нагадали про колишні часи ветеранам "їх" пісні у виконанні Марії Сільчук і Ганни Романюк.
Музичні та пісенні вітання продовжили С. Музичук, Ю. Редькович, В. Гриценюк, С. Бондарук, працівники культури Поворська, музичної школи.
Особливе вшанування на святі було жінкам-матерям, а пісня "Летіла зозуля", яку заспівала Євгенія Потарська, викликала не в однієї жінки сльозу.
Тепла і зворушлива атмосфера панувала в залі, а коли на сцену вийшов фольклорний гурт "Поворський лісапетний батальйон" у складі соціальних працівників Поворської сільської ради Алли Барди, Валентини Тарасюк, Світлани Кавун, Тетяни Киричок, В. Дорожко, І. Редькович, С. Демчук та голови ветеранської організації Г. Шворак, всі зааплодували і усміхнулись, бо знають цей веселий колектив. Артисти під пісню "Варенички" організували водночас "дегустацію" цієї української страви: дівчата в національному вбранні пригощали в залі всіх смачними варениками. А пісні "Сама файна", "Лисапет" викликали овації в залі. Тут були і велосипед, і мішок з буряками, і славна молодиця з кумом. Майстерності самодіяльців могли б позаздрити навіть професійні співаки.
Щиро вірю, що цей співочий колектив буде вдосконалювати свою майстерність і довго даруватиме слухачам прекрасні народні пісні.
Під час зустрічі виступив директор територіального центру з о
бслуговування одиноких громадян Аркадій Степанюк, який наголосив на важливій ролі діяльності цієї установи в житті одиноких, хворих людей, подякував присутнім за їх трудовий та життєвий шлях.
Звернувся до гостей і Поворський сільський голова Сергій Семенюк, котрий побажав своїм землякам здоров'я і довголіття.
Ветерани довго не розходилися: ділилися враженнями за святковим столом, який "накрили" їм власноруч приготовленими наїдками соціальні працівники з допомогою підприємця Олександра Степанюка, співали старовинних пісень і дякували С. В. Семенюку і А. М. Степанюку й усім, хто подбав та організував їм такий чудовий відпочинок. Окремо Валентина Кондратюк подякувала соцпрацівникам та владі за розуміння і підтримку ветеранів.
І я від районної організації ветеранів теж дякую усім, хто організував такі зустрічі з ветеранами у Поворську, Гулівці, Заячівці, Озерному, бо, дійсно, старшому поколінню потрібно жити великою родиною, частіше збиратися, ділитися наболілим, допомагати один одному долати життєві труднощі.
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації.
На знімках: під час зустрічі з ветеранами у с. Озерному.
Фото автора.
Залишити коментар