У нього – до кожного серця дорогаЙдеться про поета, письменника, краєзнавця Анатолія Семенюка, творчість якого справді знаходить дорогу до кожного читача. У цьому переконалися нещодавно усі, хто був на зустрічі з ним у Голобській бібліотеці.
І юні школярі, і вчителі, і ветерани, усі, хто прийшов на це літературне свято, запам'ятають надовго щиру розмову з Анатолієм Володимировичем, його твори, з великим почуттям прочитані ним.
Завбібліотекою Валентина Січкар коротко ознайомила з творчим доробком гостя, з виставкою його книжок. Різножанровість їх, багата тематика свідчать про те, що життя в цій неординарній людині б'є ключем. Він скрізь встигає, жодна подія на Ковельщині не проходить повз нього.
Під час зустрічі згадувалися книги автора "Цілющий попіл", "Копай криницю у собі", "Золота підкова", "Філософія душі", "Золота красуня" та ін. Вчителі-словесники Голобської школи запевнили автора, що його твори знають учні і читають, адже вони допомагають зрозуміти їм суть життя.
Згадували у виступах і те, яку роль сьогодні відіграє молитва. Вона є такою ж насущною, як вода, повітря, їжа. Молитва врятувала А. Семенюку сина, тож, щоб подякувати Всевишньому, автор був паломником на Святій Горі в Єрусалимі, про що написав книжку.
Звучить у творах Анатолія Володимировича і вічна тема кохання, і невмируща любов до найріднішої людини на землі – матері. Про Клевецьк, малу батьківщину автора, він теж не забуває, хоч дуже любить Ковель, де живе. Не можна забути те місце, де народився, звідки пішов у світ широкий.
І хоч як було важко хлопцеві після війни удвох з ненькою боротися з труднощами, ходити за кілька кілометрів до школи № 3 у Ковель, поступово ставати самотужки на ноги, вчитись згодом у Львівському політехнічному, – все переборювал
ося, бо поруч була мама. А тепер тільки плаче серце:
Я все віддав би,
Щоб Ви вернулись, мамо,
Моя хороша, рідна, золота…
Багато пише поет про природу. Ну, в кого не обізветься серденько на такі слова:
…А ліс який!
Шепочуться берези,
І думу думають
Осики та дуби.
Вдихнеш повітря –
Й ти вже нетверезий,
Напившися цілющої снаги.
Он мак червоний в полі засвітився –
Здається, що уся земля горить,
Волошки сині в житі розбрелися,
І луг увесь дзвіночками дзвенить…
Все бентежить творчу душу А. Семенюка: як ставляться українці до своєї держави, рідної мови, один до одного. І всі емоції виливає він на папір. Мова його творів яскрава, зрозуміла, барвиста, пересипана цікавими образами: "душа плаче, серце мліє", "у цім житті спокійний лиш покійник", "лиш сильний вийде із пітьми", "великий світ, а ти – пилинка в ньому", "кінець життя – це чийсь початок" і т. д.
Для шанованого гостя учні читали його поезію, співали пісні на його слова. Автор усім подарував свої книги з автографами.
На завершення свята отримав подарунок і Анатолій Володимирович: йому на згадку про зустріч із читачами було вручено ікону Святого Георгія Побідоносця, ім'я якого носить одна з церков у Голобах.
Валентина ОСТАПЧУК.
НА ЗНІМКАХ: під час зустрічі з Анатолієм СЕМЕНЮКОМ у Голобах.
Фото з архіву бібліотеки.
Залишити коментар