Як служать наші земляки?Напередодні Великодніх свят голова Володимир Пилипчук та окремі депутати Рівненської районної ради разом із депутатами Ковельської районної ради побували на Рівненському загальновійськовому полігоні, де відбуваються навчання сухопутних підрозділів Збройних Сил України, щоб ознайомитися з життям і побутом військовослужбовців у польових умовах, а головне –довідатися, яка допомога їм потрібна від органів місцевої влади.
— Із депутатами Рівненської районної ради ми співпрацюємо вже довгий час, — розповів депутат Ковельської районної ради Анатолій Корнійчук. — Тож коли дізнався, що на Рівненському полігоні розпочалися військові навчання моторизованої бригади, перебазованої з міста Володимира-Волинського, зателефонував у Рівне своєму колезі Анатолію Зінькову та попросив його посприяти в доставці гуманітарної допомоги військовослужбовцям частини, в якій служить багато ковельчан. Десять комплектів теплих бушлатів, шкарпетки, накидки від дощу, засоби гігієни, продукти харчування ми придбали за кошти депутатів та на пожертви небайдужих людей.
Отож, депутати вирушили на полігон. Командування військової частини, яке заздалегідь дізналося про приїзд гостей, вислало назустріч нам свого представника, й ми без затримки перетнули полігонівський КПП. Й опинилися... в іншій реальності.
За метрів двісті від дороги, якою їхали, танки вели прицільний вогонь по мішенях. Чітко було видно, як за кілометр-півтора від землі піднімаються клуби чорного диму від вибухів снарядів.
Неподалік помітили сучасні «катюші» — установки залпового вогню, ще якусь техніку... А далі перед нами відкрилося велике наметове містечко, де, власне, й розмістилася бригада з Володи-мира-Волинського. Офіцер, котрий нас супроводжував, зауважив, що нам пощастило: якраз обід, тож про все, що цікавитиме, можна довідатися з перших уст.
І справді. Ми застали не тільки командирів бригади, а й командуючого військами ОК «Північ» генерал-лейтенанта Ігоря Колесника, який, познайомившись із гостями, розповів, що військова частина, яка прибула на полігон, нещодавно була доукомплектована за штатом воєнного часу за рахунок мобілізованих із шести західних областей, в тому числі Рівненської. Багато хто з солдатів і сержантів давно не носили військової форми, тож тепер їм треба згадати те, що їх колись учили в армії, а також навчитися новому.
І, як показали перші дні навчання, резервісти з поставленими завданнями успішно справляються. Якихос
ь проблем щодо забезпечення боєприпасами, озброєнням частина, за його словами, не відчуває. Є, щоправда, потреба в іншому: не вистачає всім бронежилетів, а з новітніх касок немає жодної, тож користуються старими, ще радянського зразка.
«А мої односельці, дізнавшись, що їду на полігон, наказували побільше купити харчів, бо там, мовляв, солдатам немає чого їсти. Казали, що не вистачає також взуття», – мовила член ковельської делегації Лариса Калитюк, двоє синів якої мобілізовані та служать у цій військовій частині.
На обличчі Ігоря Колесника з’явилася посмішка: «В декого із нещодавно мобілізованих ви й справді можете побачити на ногах кросівки замість «берців», — відповів генерал-лейтенант. — Але це не значить, що їм не вистачило військових черевиків. Походивши в них кілька днів, люди з незвички натерли ноги, тож командування тимчасово дозволило їм носити інше взуття».
У той час, як одні підрозділи бригади обідали, інші – займалися бойовою підготовкою. Як розповів Іван Підопригора, військовослужбовці частини самі готують їжу, для цього в бригаді є кухарі, котрі пройшли навчання. Є кілька польових кухонь.
Вже здалеку вловлюємо приймний смак солдатського кулешу. Поцікавилися в тих, хто вже пообідав, якістю звареного. Відповіли, що смачне. Ніяких зауважень щодо їжі не висловили й ковельчани, які її куштували.
Далі нам показали житло військовослужбовців. Це – палатки на сорок чоловік. Сплять солдати не на землі, як про це дехто каже, а на дерев'яних полах, поверх яких лежать матраци, вистачає й ковдр. Щоправда, в деяких палатках поки що людей більше норми. Але, як запевнив заступник командира бригади з тилу підполковник Юрій Курач, ця проблема невдовзі буде знята, бо привезуть додаткові палатки.
За здоров'ям військовослужбовців постійно слідкують медики частини, є всі медикаменти для надання першої допомоги. Як запевнили депутатів командири частини, на днях завершать монтувати пересувну лазню.
Не забули командири також про культурний відпочинок підлеглих. Щовечора для них «крутять» фільми. Для цього «пригнали» пересувну клубну військову машину. Є також домовленість із Волинською обласною філармонією про низку концертів.
Побувавши в цій військовій частині, поспілкувавшись із солдатами, сержантами, офіцерами, депутати впевнились у тому, що Україну є кому захищати.
Депутати Рівненської районної ради зобов'язалися забезпечити частину сухими дровами для польових кухонь, а також дошками для господарських потреб, їхні колеги з Ковельської районної ради пообіцяли надати деяку іншу допомогу. Тож ця поїздка до військових не буде останньою. Бо якщо не підтримуватимемо свою армію, то годуватимемо чужу. Це – аксіома!
Василь ЛІСОВЕЦЬ.
НА ЗНІМКАХ: під час передачі гуманітарної допомоги; журналіст із Рівненщини бере інтерв’ю у членів ковельської делегації.
Фото з архіву автора.
Від редакції
Наведену вище статтю ми передрукували з незначними скороченнями з Рівненського міськрайонного тижневика "Слово і час". Оскільки у ній йдеться про делегацію з Ковельщини, котра побувала на полігоні, то редакція попросила надати свій коментар щодо почутого і побаченого депутата районної ради (фракція "ВО "Батьківщина") Анатолія Корнійчука. Ось що він сказав:
– Такі відвідини наших військовослужбовців у надзвичайно складних умовах неоголошеної, але реальної війни, яку розв'язала Росія проти суверенної України, надзвичайно важливі і потрібні. Громадянський обов'язок представників владних структур, депутатів рад різних рівнів, підприємців, трудових колективів і просто порядних людей – допомогти армії матеріально, підтримати морально мобілізованих в її ряди людей.
Їм там непросто, і про це на останній позачерговій сесії районної ради стурбовано говорила мати двох синів Лариса Калитюк, про яку згадується в публікації. Але хлопцям буде легше, коли знатимуть, що про них пам'ятають, їх шанують і бажають їм добра. Для цього багато не треба: відвідати своїх земляків у військових частинах, завезти їм необхідні побутові речі, продукти харчування, сказати гарне слово.
Користуючись нагодою, хочу висловити щиру подяку за увагу до потреб українських вояків керівництву та трудовому колективу СП "Волинь-Кальвіс", підприємцю В. А. Форсюку, депутатам районної ради В. А. Мичку, В. Т. Андросюку, П. І. М'якоті, котрі надали посильну грошову і матеріальну допомогу. Не стояв і не стоїть осторонь колектив ТзОВ «Автор».
Разом з тим не можу не сказати про деяких сільських голів, які абсолютно не цікавляться долею призваних до армії чоловіків, палець об палець не вдарять, аби допомогти їх сім'ям у цей скрутний час.
Переконаний, що цьогоріч відзначення Дня Перемоги має пройти під знаком вшанування як наших батьків та дідів, котрі врятували світ від коричневої чуми 69 років тому, так і їх синів та онуків, котрі нині стоять на варті інтересів рідної Української держави та яких нещодавно прийнятим Законом України прирівнено до учасників бойових дій.
Підготував
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар