Щасливі діти, які мають таку Маму...П'ять прийомних дітей взяла у свою сім'ю Наталія Степанівна Козоріз із Волі-Ковельської. Знаю і бачила, що живеться їм дуже добре, от і вирішила розповісти про цю родину у "Вістях Ковельщини".
Насамперед – про саму пані Наталію. Ще в дитинстві вона мріяла мати свій дім, машину, улюблену роботу. Скажете: хто про таке не мріє? Але ж головне – втілити мрію в життя. Тож часу не марнувала, поєднуючи працю і навчання. Спочатку після технікуму зайнялась бізнесом, заробила грошей. Згодом закінчила Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. На дивані і біля телевізора не було коли сидіти. Та це й не для неї: новини в машині почує, а кіно – це життя, в якому ти – головний герой.
Як я зрозуміла, Наталія Степанівна – трудоголік, і має від цього задоволення. А коли робиш з любов'ю, то й результат є. Так і дітей своїх учить: щодня, кожної миті треба робити якусь добру справу, і з любов'ю. Жінці так хочеться, щоб усі люди були усміхнені і задоволені життям! А в родині їхній так і є, про що свідчать фотосвітлини, бо для них завжди радість, якщо всі збираються разом.
Ставши приватним нотаріусом, Наталія Степанівна побудувала дім-казку на три поверхи, де тепер розкошують діти. Коли будувалася, то ритм життя був шалений, і хотілося швидше закінчити та відпочити. Однак їй говорили: "Відпочивати? Та це ж не для тебе! Бо почнеш якусь нову не менш важливу справу!". Так і сталося.
Почалося з того, що коли возила гостинці в Люблинецьку школу-інтернат, то бачила: у дітей все необхідне є. Але зрозуміла інше: дітям все-таки потрібні сім'я, щоденна мамина ласка, любов, опіка. Пройнялася цим, і коли випала нагода, взяла на виховання п'ятеро діток.
Вони – всі рідні. Найстарша Марійка мала 14 років, а найменшому Богданчику (на нього всі кажуть Бодя) було лише 8 місяців. А ще – Павлик, Петрик, Інна та своїх двоє. Дарина вже була студенткою юридичного факультету у Чернівецькому університеті і підтримала маму у її благородному пориві. А менша Соломійка і прийомна Інна були ровесницями, то стали ще й подружками. Тепер їх мама відвозить скрізь разом: в садочок, на бальні танці, у басейн. Вже була з ними у Луцьку на конкурсі бальних танців, де дівчатка зайняли призові місця: Соломійка – перше, а Інна – друге.
А Марійка з Петриком відвідують школу гармонійного розвитку, що діє у культурно-просвітницькому центрі в Ковелі. Фінансує її благодійний фонд Івана Омелянюка "Майбутнє Волині". Для учнів тут все, чого душа бажає: бісероплетіння, рукоділля, писанкарство, основи християнської моралі, медицина, музичне мистецтво та ін. Як же могла пані Наталія не віддати сюди дітей, аби розвивалися?! Це ж краще, ніж байдикувати.
Крізь цю, а ще спортивну школи разом з братом пройшов і Павлик, який зараз навчається у Луцькому військовому ліцеї. Гляньте, який бравий козак стоїть на знімку поруч з мамою Наталею!
Всі діти Наталії Козоріз беруть активну участь у громадському житті міста: на святі Миколая, у вертепі на Різдво, у конкурсах колядок і щедрівок, виступають для жінок-"союзянок", у церкві Св. Миколая та ін.
Навчаються у спеціалізованій школі № 3 м. Ковеля, а розвиваються і набираються здоров'я у спортивній, про що свідчать грамоти, медалі, дипломи, які прикрашають стіни в кожного у кімнаті. У Марійки, крім нагород за гру в теніс, приваблюють ще картини з рукоділля.
Очевидно, що виховують дітей у цім домі в любові до всього українського, рідного – краю, землі, мови. Розглядаю сімейні знімки. Ось вони на параді вишиванок, а це – святкують день народження. Кожному у цей день є і торт, і подарунок. А відпочивають завжди на природі: у лісі, в парку, біля водойми або просто у своєму дворі, де для них – цілий дитячий майданчик.
Уміють всі гуртом і працювати на землі, щоб були свої екологічно чисті овочі. Мама Наталя взяла 30 соток городу, тож залюбки сапають, полють, садять. Особливо любить землю Марійка, яка поки що учиться в коледжі на менеджера.
А ще всі перейняли від мами любов до подорожей. Дарина вже побувала у 30 країнах. Решта дітей були в "Артеку", відпочивали у Німеччині, у Греції, на Чорному морі, їздили з екскурсіями у Львів, Київ, Карпати, Чернівці… А щоліта вирушають на озеро Світязь, де мають свій будиночок для відпочинку. Взимку люблять гуртом спілкуватися біля каміна.
Режим дня у дітей розписаний по хвилинах, навіть у вихідні. Так, у суботу я змогла зустрітися з ними лише о 16-й годині, коли мама забирала Інну та Соломійку з басейну, а перед тим вони були на танцях. У центрі міста до нас приєдналися Марійка з Петриком після школи гармонійного розвитку.
І "Тойота" повезла нас не додому у Волю-Ковельську, а в ліс по березовий сік та бруньки. Правда, під'їхали до будинку, аби забрати Бодю, який спав, дотримуючись садочкового режиму. Йому уже чотири рочки, а доглядала хлопчика бабуся – рідна тьотя Наталії Степанівни із Хмельницького. Вона гостює тут часто, і діти горнуться до неї, як до рідної.
У лісі всі розбіглися, хто куди. Бодя десь ручку подряпав, перечепившись через пеньок. Прибіг до мами, а вона його пригорнула, поцілувала ушкоджене місце, подмухала – де й біль подівся! Хлопчик, підстрибуючи, знов помчав між деревами. Наступного дня, як мені сказали, після церкви знову планують у ліс, де будуть відзначати день народження хрещеної.
До вечері діти гралися на подвір'ї, де є гірка, гойдалка, ставочок, кущики, квітники, казкові фігурки. Дизайн продуманий зі смаком.
Поки я робила з Марійкою екскурсію по всіх поверхах, де кожна дитина має свою кімнату з ліжком, шафою, столом, де є можливість займатися спортом, музикою (є піаніно), дивитися телевізор, читати книги, працювати за комп'ютером, – мама Наташа встигла «закрити» березовий сік з Петриковою допомогою, зробити ліки на бруньках та зварити вечерю.
Після всього побаченого мені так захотілося, щоб усі-всі дітки так жили і щоб усі-усі батьки так дбали про гармонійний розвиток своїх нащадків…
До речі: гроші, які держава виділяє на дітей, Наталія Степанівна не знімає з рахунків, а хоче, коли у майбутньому вони матимуть сім'ї, купити їм квартири чи будинки. Веде жінка і благодійну діяльність – спонсорує військову частину у Володимирі-Волинському.
х х х
Про таких, як пані Наталія, кажуть: ділова. Зайвої суєти не має. У неї все відбувається, як задумано. Але життя дітей – на першому плані. Для себе ж залишаються крихти. Хоча щастя її дітей – це і її щастя.
Валентина ОСТАПЧУК.
НА ЗНІМКАХ: Наталія КОЗОРІЗ з дітьми.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар