Репортаж / Світла сторінка в історії культури

Світла сторінка в історії культури

"В історію  життя я записала світлу сторінку", –  так висловила своє захоплення одна із учасниць Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 165-річчю з дня народження великої українки Олени Пчілки та 65-й річниці з часу створення Колодяжненського музею Лесі Українки. 

Насправді, світлу сторінку в історію вписала вся українська культура. Знову, як колись, Олена Пчілка  зібрала під своє "крило" науковців, поетів, керівників провідних національних музеїв України. Тільки вдумайтеся: 15 кандидатів та 2 доктори наук, професори, лауреати державних премій та Заслужені працівники культури. 

А географія прибулих  яка розлога: Київ, Львів, Тернопіль, Хмельницький, Вінниця, Рівне, Чернівці, Луцьк, Шепетівка, Канів, Умань, Новоград-Волинський, Острог, Полонне.

Взяли участь у роботі конференції науковці Східноєвропейського університету ім. Лесі Українки, серед яких – голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України  професор Геннадій Бондаренко та науковці Волинського краєзнавчого музею на чолі з директором Анатолієм Силюком.

Словом,  вулкан культури знову "вивергнув" животворний вогонь духу і невгамовної душі українства, як і тоді, коли у цій тихій поліській заводі купалися в народних співанках та візерунках вишиванок Олена Пчілка та Леся Українка.

Як безкінечний Всесвіт, так немає меж  дослідницьким відкриттям. З'являються нові факти біографії родини Косачів, досліджуються "забуті" твори письменниці, вимальовується новий, сучасний портрет великої українки, а з нею –  всієї України.  Разом з тим лунала поезія (і не тільки посвяти), але й та, яка виплескується протуберанцями з душі Майдану у виконанні лауреатки державної премії ім. Лесі Українки Надії Гуменюк та нашої землячки Ніни Горик.

Організатори постаралися, щоб науковий сценарій був “переплетений” музикою, піснею і поетичним словом.

Гості звеселилися виступом дітей з Колодяжненської школи, насолодились співом народного артиста України Василя Чепелюка та знаменитого тріо бандуристок "Диво-струни", милувалися дивовижними звуками ліри та старосвітської бандури у виконанні Яреми Шевчука. Розтривожило душу акордами фортепіано, до якого торкались тендітні пальці Лесі Українки,  у віртуозному виконанні Валентини Качанової. 

А ще Любов Мержвинська ознайомила гостей з виставкою старовинних скатертин, якими користувалися колись Косачі. Завідувачка музею Віра Комзюк запросила у цікаву подорож сторінками історії.

Отакий змережився візерунок, де серйозні наукові доповіді прихорошувались живим, цікавим мистецьким різнобарвним бісером.

Не треба бути провидцем, щоб сказати, що знайдуться скептики, які зауважать: мовляв, нічого особливого – так собі черговий захід відбули.

Е,  ні, шановні! Сьогодні такі заходи потрібні, як ніколи. Ми живемо під магічною дією Майдану. У тій самодержавній  темряві в кінці ХІХ століття Олена Пчілка запалила свічу українства. Вона спалахнула по-новому якраз сьогодні. Триває велике відродження українства. Національне обличчя України і суспільства міняється на очах. Історія Майдану росла з того зерна, яке плекала, селекціонувала та сортувала Олена Пчілка, а з нею – невмируща Леся. 

Скажу більше: тоді формувалась невидима нитка єдності з Європою, де українці грали свою вагому роль. Дослідниця Ірина Щукіна з Києва відкрила ще один цікавий факт із творчості Олени Пчілки. Письменниця свою поезію гарно вписала в музичні ритми серенади Шуберта. Чим не союз культур?

О, шановний читачу! Скільки мав би розказати тобі цікавого. На жаль, формат газети не дозволяє – потрібен простір книги. Тішить те, що завдяки зусиллям Анатолія Силюка та Віри Комзюк видано гарний, широкоформатний науковий збірник під назвою "Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка, Леся Українка в історії української та світової культури". 

Теплі і щирі слова лунали на адресу завідувачки музею, Заслуженого працівника культури Віри Комзюк. Саме вона із своїм колективом творчих однодумців підготувала і провела захід всеукраїнського значення на найвищому рівні. Вагому дещицю в організацію свята вніс Анатолій Силюк. Він не тільки, за словами В. Комзюк, "пальчиком підштовхував всіх", але зумів організувати фінансування заходу у час безгрошів'я і занепаду економіки.

Приємно, що і влада не відсторонилася від важливого всеукраїнського форуму. Вітали його  учасників заступник голови облдержадміністрації Роман Карпюк, голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, голова Ковельської райдержадміністрації Юрій Поліщук. Разом з тим – обласне управління культури, директор Волинського держархіву Володимир Гика та ще багато поважних достойників.

Вітальна програма із зливи щиросердечних слів продовжувалась дві години.

...Згадалася легенда про назву села Колодяжного. У давнину в цьому поселенні хтось викопав криницю. Вода виявилась не тільки смачною, але й цілющою. Хто не йде, зупиниться. Пили цю воду поважні купці, браві козаки і набирались сили та здоров'я. Пройшли віки, і поселилися в Колодяжному Косачі. О, як ожило те невмируще джерело! Відійшли Косачі, а та цілюща вода знову задзюркотіла звеселілою мелодією музейників. 65 літ,  а музей ще юний, оновлюється, прихорошується для гостей. До нього не заростає стежка. "І будуть приходити люди", – пророкувала Леся. Збулося! З усіх кінців світу приходять, щоб набратися сили  й укріпити дух. І слава Богу!  Як гість і щирий друг музею схиляю голову в пошані і дарую поетичне слово: