Свято, яке завжди з тобою...Зазвичай мешканців села Пісочного, що на Ковельщині, запитують: «Це у вас знаходиться відоме на всю Україну озеро зі «срібними» водами?».
Мої земляки не можуть відповісти ствердно, хоча й не надто переймаються цим. Понад усе на світі вони втішаються власною крихітною, але такою мальовничою водоймою, де погожої днини у сонячних хвильках гамірно купаються дитячий сміх, захоплення, радість.
А кілька років тому це місце облюбувало сімейство лебедів. Пісочненці охоче підгодовують величних птахів і в душі сподіваються, що з часом чисельність пернатих збільшиться, а тоді рідне озерце зможе отримати поетичну назву – «Лебедине»…
Саме листівками із зображенням лебедів – птахів, які нагадують людям про вірність у стосунках, відданість рідній землі і її традиціям, мешканці Пісочного запрошували розкиданих долею по всьому світу земляків, а також шанованих гостей на перше в історії населеного пункту свято – День рідного села.
...Привітного, зігрітого променями літнього Сонця й теплом щирих посмішок ранку 15 липня яблуку ніде було впасти на сільському стадіоні: і старий, і малий поспішали невимушено поспілкуватись із земляками, насолодитися дійством, підготовленим як місцевими аматорами сцени (директор Будинку культури Н. П. Магаль, завідувачка бібліотеки Т. І. Северенюк), так і запрошеними творчими гістьми – викладачами Поворської музичної школи (директор В. Л. 
Гриценюк), взяти участь у мистецьких та спортивних змаганнях, поласувати смачною ухою (шеф-кухар В. І. Юхимчук), зробити вдалу покупку у місцевих підприємців, котрі зорганізували виїзну торгівлю.
Першими на святково прикрашену сцену піднялися діти – учні місцевої ЗОШ І-ІІІ ст. (Северенюк Т. І., Кондратюк Є. Н.). Вони представили музично-поетичну композицію «Село моє – дитинства береги».
Срібними дзвіночками лунали голоси талановитих юних солістів і декламаторів В. Потолкової, Х. Кубської, В. Бортнічук, Н. Пахольчук, Т. Музичук, А. Кондратюк, Н. Савлюк, І. Якубук, І. Самчук, С. Галайди, І. Шаповал та ін., створюючи атмосферу свята.
Запрошений до вітального слова сільський голова Р. О. Лисковець висловив сподівання, що започатковане свято стане традиційним і улюбленим для всіх мешканців Пісочного – людей працьовитих, талановитих, сумлінних, –хліборобів із діда-прадіда. 
Порадував своєю присутністю на святі голова Ковельської райдержадміністрації, депутат Волинської обласної ради І. Є. Смітюх (на знімку в центрі праворуч), якого жартома люди назвали найпершим і найліпшим хліборобом району. Іван Євдокимович щиро подякував за виявлену честь – бути депутатом від с. Пісочного.
Він зазначив: «Неймовірно радий бачити на святкуванні таку велику кількість людей… Я сам – із села, знаю село, живу селом. Перебуваючи на своїй малій батьківщині або в котромусь із куточків Ковельщини, радію, бо все там рідне, близьке серцю…
Вірю у відродження села. Ми не знайдемо в рідних місцях ані нафти, ані газу, ані золота. Маємо лише землю. Вона не буває доброю чи поганою. Земля вимагає трудового завзяття, кропіткої праці, нових технологій. Усе це дасть нам змогу подолати сьогоднішні негаразди».
Побажавши присутнім здоров’я, любові, натхнення, «раю на землі», І. Є. Смітюх вручив колишньому керівнику місцевого сільгосптовариства, голові ветеранської організації села В. Т. Федоруку коровай. При цьому очільник району запевнив: «Ми будемо завжди з хлібом, а Україна – житницею Європи».
Охоче відгукнулося на запрошення пісочненців чимало поважних гостей: А. П. Броїло, керуючий справами Ковельської районної ради, депутат районної ради; І. В. Верчук, голова правління благодійного фонду «Майбутнє Волині», депутат районної ради.
Бурхливими оплесками зустріли глядачі появу на сцені наділеного співочим 
талантом заступника голови Ковельської райдержадміністрації А. Д. Мигулі. Неповторним і пам’ятним був його дарунок з нагоди свята – майстерно виконана пісня «Зацвіла алича під вікном».
Зовсім не гостями почували себе на урочистостях в рідному селі наші шановні земляки: завідувачка відділу Дарвінського музею столиці Росії О. П. Вознюк, депутат районної ради В. Л. Вовчик. Щирі, теплі слова на адресу батьків, вчителів, односельчан прозвучали з вуст начальника Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції С. В. Кондратюка, а його подарунки (оргтехніка та видання Податкового кодексу України) потішили учнів місцевої школи і сільського голову.
Змістовним, насиченим цікавими фактами з історії села був виступ директора ЗОШ I – III ст. с. Пісочного, відмінника освіти України В. 
Т. Музичука. Виявляється, назву населеному пункту дали, зваживши на характер місцевого грунту (піски). А заснували Пісочне на початку 16 ст. Першим господарем і власником села був єврей-«старозаконник», прізвище якого загубилося в плині часу. Його спадкоємці вже записані як Пісоцькі.
У документах вперше Пісочне згадується в 1540 році: 1 січня король Зігізмунд Перший грамотою затверджує продаж села. Трохи згодом воно стало власністю Мілецького монастиря. Коли Волинь повернули до складу Росії, село перейшло в державну казну. Відповідно до Ризького мирного договору до 1939 року наша земля була в складі Польської держави, а з вересня її приєднали до Радянської України. Зазнало Пісочне і німецької окупації, котра тривала до 1944 року.
Окрасою села, центром духовності є церква святого Михайла, збудована в 1866 році за кошти держави і протоієрея Ігнатія Теодоровича. Іконостас подарували ченці Мілецького монастиря.
Сьогоднішній настоятель Свято-Михайлівського храму отець О. Ф. Шаповал не стоїть осторонь важливих справ громади села. В урочистий день він провів молебінь за процвітання Пісочного та високу духовну культуру його мешканців. А учасників
святкування схвилювала своєю щирістю й проникливістю пісня «Мамо моя», що її виконало тріо у складі Олександра Шаповала, Ольги Шаповал, Тетяни Нивчик.
Уже десятки років на території села функціонує СТзОВ «Пісочне», котре є одним із найкращих у районі. Його директор Р. А. Оксенюк у святковому виступі уклінно дякував тим, хто чесною й самовідданою працею творить майбутнє не лише села, а й рідної країни. Особливої шани й поваги, на думку Ростислава Андрійовича, заслуговують ветерани сільськогосподарського виробництва.
Директор СтзОВ «Пісочне» вручив цінні подарунки колишнім механізаторам Й. В. Самчуку, О. В. Музичук, Ю. Л. Хмеляру, дояркам Н. С. Вознюк, О. А. Семенюк, Н. К. Матвіюк, Х. М. Юхимчук, Н. Х. Камінській, Л. Ф. Сидорук, доглядачам телят Н. І. Вознюк, К. Т. 
Савлюк, П. Д. Хмеляр головному бухгалтерові Г. Ф. Пахольчук, ланковій Н. Х. Горкавчук, завідувачці ФАПу Є. П. Самчук.
Організатори свята не оминули своєю увагою й пам’ятними сувенірами ані найменшого пісочненця – півторамісячного Сашка Самчука, ані поважних 93-річних аксакалів села – В. М. Зиха та В. П. Бортнічука.
Приклад В. М. Зиха та В. П. Бортнічука спонукає односельців вірити у те, що життя прекрасне в будь-якому віці, що кожному варто просити в Бога довгого і гідного майбуття.
Поважним дідусям і всім присутнім присвятив свій виступ самобутній фольклорний гурт Будинку культури с. Пісочного «Старожили». У їхньому виконанні прозвучала низка улюблених народних пісень.
Здавна відомо: «Міцна сім’я – міцна держава». Тож у пам’ятний день сільрада нагородила цінними подарунками родину Василя Сидоровича та Валентини Денисівни Кондратюків, які вже відсвяткували «діамантове весілля». 60 років шлюбу подарували парі вдячних дітей, онуків, правнуків.
Відзначено також сім’ї, які прожили у шлюбі більше 50-ти років (Миколи Демидовича та Євгенії Петрівни Матвіюків, Миколи Матвійовича та Олени Минівни Кізеїв, Івана Демидовича та Ніни Леонтіївни Матвіюків, Сергія Андроновича та Ольги Хомівни Самчуків, Михайла Павловича та Ольги Мартинівни Гонт).
Нагороди отримали й багатодітні матері: М. І. Сидорук, Л. М. Приступа, Н. С. Приступа, В. П. Ярошик, О. А. Семенюк, О. П. Гонта, С. Й. Клімчук, Г. М. Антонюк, Н. В. Мацан, Л. Б. Кондратюк, Г. П. Левчук.
Добрим словом згадали земляків, що перебувають нині у лавах збройних сил України, Ю. В. Потолкова, В. О. Сидорука, І. В. Юхимчука. Для них лунала пісня «Коню, друже мій буланий», що її натхненно виконав Тимофій Мартинюк.
Привітали й іменинників дня – В. Музичука та М. Семенюка.
Сподобалися глядачам і музичні сувеніри, що їх дарували аматори сцени. Зачарувала присутніх професійним виконанням сучасних естрадних пісень викладачка Поворської музичної школи С. А. Музичук. Аплодували виступам юних солісток із Пісочного В. Неділюк, І. Мартинюк, О. Штунюк.
Веселили публіку гумористичний дует (А. Кубська та Р. Матвіюк), члени самодіяльного драматичного колективу (Т. Самчук, О. Кубська, І. Северенюк, І. Кондратюк, Т. Дриганюк, О. Лукашук, ін.).
Невимушений ліричний настрій концерту створювали його ведучі Т. Нивчик та Б. Климюк. Прикрасила свято і виставка народних умільців. Радували око серветки та рушники, виготовлені вмілими руками В. В. Самчук, О. О. Абрамчук, Н. П. Магаль. Вражали 
майстерністю виконання вишиті картини О. С. Шаповал, ікона Богоматері та українські народні костюми Г. Ю. Семенюк.
Визначено і господарів найбільш ошатних помешкань села. Ними стали Галина та Валерій Абрамчуки, Нінель та Петро Абрамчуки, Надія Магаль та Микола Матяшук.
Продовжили свято запальними і цікавими спортивними змаганнями, взяти участь у яких виявили непереборне бажання і малеча, і представники старшого покоління. Титул «Спортивна сім’я села» та приз кондиціонер виборола родина Наталії та Миколи Штунюків.
Справжній трофей – бочку пива – здобула у конкурсі з перетягування каната чоловіча команда з вулиці Лугової. Своєрідний рекорд із метання колоди (6 м) встановив Олександр Кондратюк. А переможницею змагання із дартсу несподівано стала тендітна дівчина – Аліна Хмєлєвцева.
Активно вболівали за гру своїх футбольних та волейбольних команд мешканці із Дрозднів та Пісочного. А результатом поєдинків стала дружня «нічия».
Відзначення Дня села закінчилося пізнього вечора молодіжною дискотекою. Та щоденне спілкування з рідною землею, близькими людьми – це те трепетне, пам’ятне, сокровенне, що залишається в душі кожного, це свято, що не минає ніколи.
Лілія БУСЕЛ, студентка факультету журналістики ВНУ ім. Лесі Українки.
НА ЗНІМКАХ: під час Дня рідного села у Пісочному; родина білокрилих мешканців сільського озера.
Фото Людмили ЗІНЧУК.
Залишити коментар