Бути гідними пам’яті корифеїв журналістикиНа Волині небагато газет, які ведуть своє літочислення з осені 1939-го року. До таких належить "Волинь-нова" (27 вересня), "Вісті Ковельщини" (4 жовтня), володимир-волинське "Слово правди" (теж 4 жовтня), "Віче-інформ" (14 жовтня).
Можна по-різному ставитися до їх ювілейного 75-річчя. Хтось у цій даті бачить "радянщину", хтось – важкий журналістський труд, хтось – дату, яку належить чисто по-людськи відзначити. Бо за нею – подвижницька праця десятків і сотень наших колег, які писали історію краю, розповідали про своїх земляків – людей від поля і плуга, від верстата і стерна комбайна, від класної дошки і лікарського стетоскопа .
А ще – болі, переживання, муки й надії "бійців" пера Волині: Полікарпа Шафети, Степана Сачука, Миколи Радулевича, Святослава Крещука, Євгена Грушки, Володимира Калитенка та багатьох інших (на жаль, уже покійних).
Їм не було просто. В умовах тоталітарної системи вони часто-густо наступали на "горло" власній пісні, не завжди писали те, що хотіли, але при тому залишалися Журналістами з великої букви, яскравим зразком для наслідування нам, їх молодшим колегам.
Саме з такими думками ми, члени ковельської делегації, їхали на урочистість, приурочену до 75-річчя незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-нова". І хоч організатори дійства не надто акцентували увагу на цифрі "75", пояснюючи це тим, що газета – "особа" жіночої статі, а жінки не люблять розсекречувати свій вік, ми не дуже переймалися цим. Головне, що приїхали у колектив, де працювали колишні редактори, котрих ані за сміливістю, ані за принциповістю, ані за літературною майстерністю ще не перевершив ніхто з усіх сущих на волинській землі газетярів.
Організатори дійства, яке відбулося у приміщенні лялькового театру, відійшли від традиційно-шаблонного сценарію, а провели фактично акцію вшанування Героїв нашого часу 2013 року, визначених читачами і редакцією газети.
Цей зворотний зв'язок "газета-читач-газета" діє безперервно цілий рік і несе в собі виховну, патріотичну та історичну місію, зацікавлює читача та ріднить його з виданням.
Спочатку розшукують цікаві особистості в містах і районах області. При цьому територіальна громада, читачі визначають, кого слід "коронувати" за їх заслуги. І, нарешті, підбивають підсумки своєрідного змагання. Добрі справи кращих із кращих оприлюднюють на шпальтах газети. Переможців нагороджують дипломами і символічною статуеткою.
Ідея статуетки цікава. Це – своєрідний "крилатий плуг". Плуг – то символ життєдайної сили землі, праці й достатку, а крила – свідчення злету людського духу. Тобто земля родить, надихає і окрилює.
І дуже доречно від ковельчан був подарований запашний коровай, виготовлений умілими руками трудівників хлібокомбінату як підтвердження того, що на полі, виораному і засіяному журналістами добротним зерном-словом, вирощено гарні врожаї.
У кожному календарному місяці року визначено трьох героїв часу. Серед номінантів – лікарі, священики, благодійники, сміливці-рятувальники, народні умільці. Вони – з усіх куточків синьоокої Волині. Саме з цієї когорти визначено трьох найкращих, які стали "Людиною 2013 року".
Це – Василь Рижук (ІІІ місце), художник і скульптор. Він щороку засіває узбіччя автодоріг чорнобривцями та соняшниками. "Від кордону до Києва Україна має бути квітучою і красивою", – каже він.
Семилітній Назар Бура (ІІ місце) – герой з Каменя-Каширського. На той час шестирічний хлопчина витяг із ставка старшу за себе дівчинку, ризикуючи власним життям. Він вважає, що на "Сході потрібно не битися, а домовлятися", хоче бути господарем.
Іван Сидор (І місце) – священик з Горохова, герой Майдану. В ніч з 10 на 11 грудня, коли "Беркут" мав зламати опір майданців, він забив у дзвони Свято-Михайлівського золотоверхого собору. Дзвонив цілу ніч і зібрав тисячі киян. "Беркутівці" відступили. Він той, хто врятував Майдан.
"Коли дзвонив, мінялася душа. Дзвони – це голос християнського Бога. Між звуками дзвонів чув тріск і думав, що то ламалися гілки на деревах. Але то були постріли снайперів, від яких ламалися гілки дерева українського роду". Такою "гілкою" був і він, але Бог зберіг йому життя.
"Героїв нашого часу" нагороджували високоповажні очільники влади, серед яких – голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, голова обласної ради Валентин Вітер, Луцький міський голова Микола Романюк, голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак та інші. Нагороду переможцю 2013 року Івану Сидору вручив головний редактор "Волині-нової" Олександр Згорянець.
Згадали й тих, хто відійшов у Вічність. Не забули і про тих, "хто небо над Україною тримає" – Героїв Небесної Сотні і загиблих вояків у зоні АТО.
"Пливе кача по Тисині" велично і хвилююче звучало під час хвилини мовчання.
Гості свята переглянули спектакль "У селі Ананівка", який підготували самодіяльні актори з села Лобачівки Горохівського району під керівництвом артиста Київського театру імені Івана Франка Петра Панчука.
Ми, члени ковельської делегації, по завершенню акції вшанування героїв нашого часу вклонилися пам'яті світочів волинської журналістики Полікарпа Шафети і Степана Сачука, поклавши квіти до пам'ятної дошки одного й могили другого.
Вічна їм пам'ять!
Микола ВЕЛЬМА. Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар