Наша молитва в небо линеБог послав Сонце і тепло на свято Покрови для тих, хто прийшов у Скулинський ліс воскресити пам'ять про мучеників, безстрашних борців за волю України.
Цей день для історії справді знаковий – Президент України підписав Указ про святкування 14 жовтня Дня захисника України. Так доречно до Днів українського козацтва, створення УПА долучилось ще одне патріотичне свято.
В Скулинських лісах активно діяли загони УПА, тут знаходився штаб повстанської армії "Північ-Турів". Скулинці, дослідники історії, згадують багато місць, освячених кров'ю повстанців.
На одному з них сьогодні – високий хрест, портрети командирів УПА. Легенький вітерець ніжить синьо-жовтий стяг, розчісує зелені коси високих сосен і ялин, свідків тих подій. Злітають з дубів і беріз листочки. Вони не падають на землю, а кружляють, кружляють…
Може, то герої, що стали ангелами, прилетіли до нас на свято? Скільки їх, істинно щирих українців пішли на смерть заради матері-України! Багатьох замучено в концтаборах сталінським режимом. Були розп'яті, замучені, але лишилися незламні.
Сьогодні Ганна Зелена –як легенда, як символ борця на цьому святі. Юнкою пішла зв'язковою в штаб УПА. Не раз смерть заглядала в очі. А потім – жорстока Колима і мерзлота та довгі роки знущань. Вистояла!
Виступає, хвилюється, і… усміхається до всіх. Це її радість за Україну і за те, що можна вільно сказати про наболіле.
Думки, мов рій, кружляють в голові. Чому ми на своїй землі обітованій терпимо ці муки? Чому слово або дія в ім'я української нації були синонімом злочину? Чи не дико, що й сьогодні наші "брати" лякають весь світ українським націоналізмом?
За що карали вояків? За любов до тебе, наша Україно!
Скресає крига. Впевнено наступає на той крихкий лід весна демократії гідності і європейськості. Розказують, що десь неподалік в далекому 1943 вбитий вояк УПА цілу зиму під льодом лежав. Він немовби застиг у цій позі і з відкритими очима дивився на небо, чекав, доки ангел не сповістить: "Слава Україні!".
Сьогодні не страшно. На цьому символічному місці, з тими, кому болить серце за Україну, – очільники районної влади Юрій Поліщук та Ігор Верчук. Вони душею і серцем з тими, хто відстоює незалежність України. Пристрасно виголошують щире слово, розказують про історію УПА, про героїв далеких битв і про сьогодення, яке відлунює канонадою "градів", гармат на Сході країни.
"Не буде пам'яті, не буде нас і України", – промовляють вони головну тезу існування на цьому світі.
Знаю, що знайшлися байдужі, які сумнівалися, чи святкувати в Скулинському лісі річницю створення УПА, свято Покрови. Мовляв, далеко їхати і йти…
Вклонюся твердій позиції Юрія Поліщука, який сказав: "Треба!".
Багато людей зібралося. Відкрили свято дві красуні-квіточки: Світлана Романчук та Ірина Шевчук.
Були молебень за тих, що загинули, хвилина мовчання і військовий салют.
Виступили Іван Шевко, Сергій Дружинович, Лідія Козуля та Володимир Кравчук. Народні аматори сцени дарували повстанські пісні, а це ще більше зворушувало душу. Урок патріотизму отримали діти Скулинської школи, які теж змістовно виступили. А ще над високими верхівками дерев злітав птахом Гімн України. Славно!
Є в планах Юрія Петровича, голова райдержадміністрації – створити тут патріотичний об'єкт для туристів. Село Скулин, яке знамените "Лісовою піснею", стане ще знаменитішим.
Звичайно, для втілення ідеї в життя, потрібно докласти і рук, і розуму, адже треба впорядкувати дорогу, облаштувати землянки тощо. Але є мрія і є віра. Отже, буде й перемога!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей з нагоди 72-ої річниці створення УПА в урочищі "Бараки" у Скулинському лісі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар