Залізниця: тривоги і надіїЗалізниця – це дисципліна, порядок і… краса. На кожному кроці ти побачиш, шановний читачу, підтвердження цих слів. На переїздах все підмальовано, побілено, чисто. Автоматика спрацьовує чітко й безвідмовно.
На території вокзалу станції Ковель газони підстрижені, лавочки зручні, сучасні, і скрізь вказівники для приїжджих. Сама будівля вокзалу – то гордість ковельчан. Ще старовинний вокзал, збудований у 1907 році, вважався одним з кращих в царській Росії. Наш, оновлений, є гарною "візиткою" Ковеля.
Залізниця не зупинилася, а рухається. Весело стукотять на стиках рейок колеса пасажирських і товарних потягів. Впевнено прямують ваговики –тепловози та електровози на Схід і на Захід.
Але так хочеться зазирнути за "куліси" і запитати, як виживає багатотисячна армія залізничників напередодні їх професійного свята.
Начальник станції Ковель, керівник Ковельського залізничного вузла Руслан АЛЕКСАНДРУК, – весь в турботах, ділових дзвінках і русі.
– Руслане Миколайовичу, свято є?
– Свята немає – є робота. Те, що відбувається довкола нас, не дає морального права гучно святкувати. Бо чи може звеселятися душа, коли десь поруч грають похоронні марші? Ми й за свого хлопця переживаємо, який служить в зоні АТО.
Рік видався надзвичайно важким. Вперше працюємо в режимі скороченого робочого часу: у нас п'ятниця – "вихідний", без збереження зарплати. Це боляче для всіх, але найголовніше – зберегти штат працівників. Вся залізнична інфраструктура працює в особливому режимі.
– На перший погляд, пасажиропотік зберігся. На окремі маршрути, наприклад на Київ, квитків не купиш.
– Не все так просто. Потяги на Сімферополь, Чернівці, Одесу курсують через день. Це – перший "мінус" в фінансах. Є зміни у продажу квитків, тобто клієнт купує квиток через інтернет, а звідти частина грошей минає станційні каси і "йде" до "Укрзалізниці". Додайте сюди те, що місцеві перевезення взагалі збиткові. Затратив гривню, а заробив 10 копійок. Залізницею їдуть пільговики безкоштовно, а держава відшкодовує не більше 30 відсотків.
Не зайвим буде нагадати, що ми працюємо в умовах конкуренції. Частина пасажирів пересідає з потягів на "маршрутки", щоб швидше доїхати до місця призначення.
– Я так розумію, що в цих екстремальних економічних умовах і вантажоперевезення зменшилися?
– Звичайно, вантажопотік 2014 року не можна порівняти з тим, який був на початку дев'яностих. Але якщо співставити показники з минулим роком, то маємо хоч невеликий, але успіх – 105 відсотків (порівняльний показник за 9 місяців).
Найбільш інтенсивний вантажопотік – на Ізов. Щодоби залізничники перевозять не менше 5 тисяч тонн вантажів. Це – вугілля, зерно, щебінь тощо
– А перспектива розвитку як виглядає?
– В роботі сьогодні і на майбутнє – електрифікація "ізовської" гілки залізниці. Енергетики – молодці: ставлять опори, монтують підстанції. Якщо нічого не зміниться, то ці роботи у 2014 році завершаться. А електротяга, самі знаєте, набагато ефективніша.
Не знімається з порядку денного на майбутнє введення в експлуатацію вузької колії з Ягодина. Це – вигідний проект не тільки для нас, але й для усієї країни.
– Руслане Миколайовичу, а зима Вас не лякає? Тим більше в умовах скорочення постачання газу, жорстких вимог енергозбереження.
– А ми до зими готові. Там, де можливо, поміняли вікна на енергозберігаючі, утеплили стіни окремих будівель, перекрили дах на технічній конторі, на постах поставили електроконвектори для обігріву. Щодо енергозбереження, то хоч-не-хоч, а мусиш тримати все на особливому контролі.
Надходить "згори" жорсткий і скоректований в бік зменшення ліміт на споживання енергоносіїв – от і думай, як його виконати, бо мусиш. Тому контроль постійний і відповідні заходи в дії.
– На часі – реформи. Ваша галузь прилучилась до них?
– Транспортну галузь потрібно реформувати. І давно. Я думаю, що там, "вгорі" над цим працюють. Найголовніше, щоб ці зміни втілювали в життя фахівці.
– Слова про велику зарплату залізничників правдиві?
– Це все відносно. В порівнянні з цінами та інфляцією зарплата у нас не дуже велика – в середньому 3,8 тисячі гривень в місяць.
– І все ж, іде свято – День залізничника. Назвіть кілька прізвищ кращих людей.
– Це найскладніше питання. Більшість потрібно вписувати у почесний список для пошанування. Але про декого скажу.
У цеху перевезень довгі роки працює Микола Козюра, черговий по сортувальній гірці, за ним – Микола Наголюк, старший регулювальник швидкості руху вагонів, Лариса Турменко – оператор станційно-технологічного центру.
У монтажному цеху сумлінно працюють Віталій Лук'янчук, приймальник поїздів, Тетяна Шульгачик, комерційний агент. На станції Ковель – Марія Красильникова, квитковий касир, Світлана Шворак, прибиральниця, Тетяна Ткаченко, чергова з видачі довідок, Сергій Приступа, черговий по парку і багато інших. За самовіддану працю всім дякую!
Від себе особисто і моїх колег-керівників підприємств залізничного вузла щиро вітаю всіх працівників залізничного транспорту Ковельщини, ветеранів з професійним святом!
Бажаю міцного здоров'я, миру й стабільності в Україні. Я вірю, що все у нас буде добре!
ххх
"Вісті Ковельщини" приєднуються до цих щирих вітань, бо свято таки є!
Розмову вів
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар