Заріччя: сторінки історії краю(Закінчення. Поч. у номері від 27 листопада).
З початком Першої світової війни село Заріччя, як і вся Ковельщина, неодноразово переходило від одних окупантів до інших, аж поки за Ризьким договором від 18 березня 1921 року Волинська губернія не перейшла під владу Польщі.
Було утворене Волинське воєводство. З боку польської влади розпочалась політика гноблення українців. Українці стали на самозахист, розгорнулась партизанська боротьба. Як писали тоді радянські газети, "вогнищем партизанського руху став Ковельський повіт".
Водночас перебування під польською владою врятувало населення Західної України від голодомору та сталінських репресій.
За домовленістю з гітлерівською Німеччиною 17 вересня 1939 року Червона Армія перейшла кордон і вступила до Західної України. Після входження західноукраїнських земель до складу СРСР розпочалася нова сторінка в історії нашого краю.
В листопаді 1939 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила рішення про включення Західної України до складу УРСР, а вже в грудні 1939 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ про утворення Волинської області. 
На новоприєднаних землях негайно розпочалися перетворення, що мали на меті прискорено трансформувати соціально-економічний і державно-політичний устрій на зразок СРСР. Із встановленням радянської влади у 1940 році в с. Заріччі утворена сільська рада, до складу якої входив хутір Любче.
З початком Другої світової війни 30 червня 1941 року Заріччя окуповане німецько-фашистськими військами. Жителі села воювали в лавах Червоної Армії та партизанських загонах, що базувалися у навколишніх лісах.
У 1944 році в Заріччі знаходився німецький гарнізон з двох есесівських батальйонів, який наприкінці зими того року розгромили партизанські загони з’єднання О. Федорова. Відступаючи, гітлерівці повністю спалили всі житлові й господарські будівлі в Заріччі і ближніх селах.
Визволене село від фашистських окупантів 27 березня 1944 року силами 635-го полку 143-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту. З 50 жителів, мобілізованих до Червоної Армії, не повернулися з війни 25 чоловік. Географія їхніх фронтових доріг чимала: 6 солдатів загинули при визволенні Польщі, 1 – Німеччини, по 3 бійці загинули в боях за Естонію, Латвію та Україну, а 9 чоловік пропали безвісти.
Разом з партизанським рухом на той час розгорнулася боротьба національно-визвольних сил України. Восени 1942 року на Поліссі і Волині створюються бойові загони під назвою УПА (Українська Повстанська Армія). Територіально УПА ділиться на три групи: "Північ", "Захід" і "Південь". Група УПА "Північ" охоплювала Волинь і Західне Полісся.
У Скулинських лісах знаходилась головна база і штаб Південно-Західного ВО "Турів". Така близькість спонукала до національно-визвольної боротьби і жителів Заріччя, 12 з яких віддали своє життя за незалежну Україну.
Серед вояків УПА, вихідців з Заріччя, був відомий комендант сотні Тихон Зінчук, що мав псевдо "Кубік", який, з одних джерел загинув у бою з військами НКВС у 1946 році, з інших – емігрував за кордон. Боротьба національно-визвольних сил на Ковельщині продовжувалась до осені 1953 року.
Після визволення у 1944 році відновилася робота Заріччанської сільської ради, але в результаті укрупнення сільських рад у 1954 році с. Заріччя і хутір Любче увійшли до складу Лапнівської сільської ради. У 1959 році Заріччанська сільська рада була відновлена, у її підпорядкування перейшли населені пункти – Заріччя, Лапні, Тойкут, Воля, Любче.
24 вересня 1984 р. Заріччанську сільську раду перейменовано в Тойкутську з центральною садибою в с. Тойкуті Ковель
ського району, хоча на сьогодні сама сільська рада розташована на території Заріччя.
Ярослав СУПРУНЮК,
начальник архівного відділу Ковельської райдержадміністрації.
Днями нам випала нагода побувати у цьому мальовничому населеному пункті, на власні очі побачити, чим нині живуть тутешні мешканці.
Заріччя відноситься до Тойкутської сільської ради, до складу якої входить ще чотири села – Тойкут, Воля, Любче та Лапні. У самому центрі села в одному великому приміщенні розмістилися важливі об'єкти інфраструктури, що покликані забезпечувати сприятливі умови для проживання сільської громади, зокрема, лікарська амбулаторія та сільська рада, куди щодня поспішають селяни із своїми проблемами та потребами. Тут же знаходиться і поштове відділення, котрим ось уже багато років поспіль керує вмілий досвідчений керівник Ганна Попіка.
"На відміну від багатьох населених пунктів району, в яких останнім часом зменшується кількість жителів, наше село живе і розвивається, – говорить голова Тойкутської сільської ради Василь Зіньчук. – Поряд із мешканцями-"старожилами" активно облаштовує свої помешкання молодь, котра не цурається нелегкої селянської праці, адже батьки змалечку прищеплюють своїм нащадкам любов до землі, до краю, де народилися. 
Чимало молодих людей, створивши власні сім'ї, виявляють бажання залишитися жити у селі, на своїй маленькій батьківщині. Ми ж, в свою чергу, – продовжує Василь Андрійович, – намагаємось їх підтримувати. Так, нині за кошти сільського бюджету розробляємо детальний план створення нових сільських вулиць.
Земельні ділянки також будуть надані й нашим героям-односельцям, котрі брали участь в антитерористичній операції на Сході України, а таких на сьогодні троє. Окрім того, усім військовослужбовцям виділено матеріальну допомогу та забезпечено їх сім'ї дровами на увесь зимовий період".
Справжньою гордістю населеного пункту є освітні заклади. В просторому охайному приміщенні Тойкустької ЗОШ І-ІІІ ступенів під керівництвом досвідчених педагогів здобувають знання не лише місцеві юні мешканці, а й діти із Старовижівського і Камінь-Каширського районів та навколишніх сіл. Віднедавна тут проходять підготовку і дошкільнята.
А тутешньому дитсадку, де нині виховується 25 діток, можуть позаздрити навіть окремі дошкільні заклади міста. У садочку створені всі умови для повноцінної ігрової та навчальної діяльності дошкільнят. Колектив закладу докладає максимум зусиль для того, щоб малюки відчували себе комфортно і безпечно в дитячому садочку, з радістю йшли сюди кожен день та отримували тільки позитивні враження.
На сьогоднішній день уже завершена реконструкція будинку культури у с. Тойкуті. Дивлячись на оновлений клуб, важко уявити, що кілька років тому це було приміщення, що потребувало капітального ремонту як знадвору, так і зсередини. "Незабаром, після урочистого відкриття, яке планується найближчим часом, цей великий і просторий сільський будинок дозвілля стане центром проведення вільного часу молоді, чого раніше у селі так бракувало", – з непідробною радістю говорять селяни.
Не поступається місцем і Заріччанська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. "Наші медпрацівники в разі потреби нададуть усю необхідну медичну допомогу, – запевняє завідувач амбулаторії, фахівець лікувальної справи Віктор Маліцький. – Маємо стоматологічний та фізіотерапевтичний кабінети, а також власну лабораторію і кабінет профоглядів. Окрім цього, діє фельдшерсько-акушерський пункт і у с. Тойкуті". Ось і в той момент, коли ми завітали до медичної установи, тут саме проходили профогляд майбутні захисники рідного краю.
Діють на території сільської ради і кілька магазинів, де можна придбати усе необхідне для столу, а також окремі товари промислового ряду. До того ж, магазини розміщені у різних частинах села, що зручно для людей.
Та, звичайно ж, найбільше багатство територіальної громади – це добрі, приємні, трудолюбиві люди. Саме вони щодня докладають чимало зусиль, прагнучи зробити свою маленьку батьківщину, милий серцю край зручним і впорядкованим, аби рідне село не зникло із карти, як багато інших, а жило і процвітало ще сотні літ, чого ми їм щиро бажаємо.
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКАХ: Тойкутська сільська рада; Тойкутська ЗОШ І-ІІІ ст.; у Заріччанській лікарській амбулаторії загальної практики сімейної медицини; вихованці дитячого садка с. Заріччя із вихователем Ольгою Саварин; на подвір'ї дитсадка; будинок культури.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар