Наша — перша, а значить — найкращаБілашів. Чепурні хати притулились до асфальтованої дороги. Хоч і зима вквітчалася у сніг, та пахнуть по-особливому садки. Цей простір весь — довірливий, добрий, красивий.
А люди?
У них своя філософія буття — це праця, в якій знаходять щастя. Тривог багато, та хочеться все знати.
З телевізора — новини з України, про війну на Сході і про політику та владу.
А про рідний край, життя в селі, районі білашівці та мешканці Перкович, Грушівки, Засмик, Янівки і Рокитниці з місцевої газети інформацію черпають.
То ж хочеться довідатися, як селяни наші "Вісті Ковельщини" сприймають.
Відділення поштових послуг невелике, але тепленьке й затишне. Начальниця Світлана Мацюк зустрічає світлом довіри й доброти. І ясні очі усміхаються до нас.
—Світланочко, скажіть, яке з видань найперше "йде" по передплаті у ваших селах?
— Звичайно, наші "Вісті". На другій сходинці — "Волинь-нова".
— А чим приваблює газета?
— Тут все й про все. Читаємо про село і його людей, про район. Багато корисного. Для використання на уроках є і приказки, й прикмети народні. Та що казати: найбільше люблю нашу газету.
— Добре було б, якби частіше виходила або обсяг був більшим — у вівторок такий, як у четвер, — втручається в розмову одна з жіночок.
Шумить поштовий "вулик". Одні оформляють передплатні квитанції, інші отримують сувеніри-подарунки від представників редакції.
Людей зібралося немало. І віку різного.
Немов передбачаючи моє запитання, Світлана Мацюк повідомляє:
— Передплачують газету старші і молоді. Та є у нас рекорди — Наталії Федоренко (Боць) зозуля накувала 92 роки. Сюди, по ожеледиці, їй тяжко вже дійти, то листоноша допомогла передплатити.
А листоноші теж тут, як на підбір — активні й молоді.
Розказує Тетяна Романчук з Рокитниці:
— Газету нашу люблять. До мене люди йдуть самі. Буває, йду і я до них. Бо є багато цікавого у міськрайонці. Всього потрохи і в міру. І вітання, і сумні рядки, і те, що робиться в районі та на селі. Село наше, Рокитниця, має до ста дворів, і кожен п'ятий "Вісті" читає.
У цьому "вулику" є й чоловіки.
— Ви звідки й хто? — запитую.
— Василь я Рибачук з Перкович. Почув про День передплатника й приїхав. Люблю газету. Ще "Прапорець" читав п'ятдесят років тому. Скажу, що сьогодні газета цікавіша, і набагато! Чекаю номера сьогоднішнього, щоб продовження про Заріччя прочитати.
Творіть, пишіть — цікавого багато, і про все читач хоче дізнатись.
Редакція газети дякує за теплі слова й підтримку читачів.
Хай всім щастить!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час Дня передплатника у Білашеві.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Залишити коментар