Чи просто стати кращим в Україні?Як повідомляли "Вісті Ковельщини", перед початком засідання виконавчого комітету міської ради, яке відбулося нещодавно, міський голова Олег Кіндер разом із секретарем міськради Михайлом Гетьманом вручили Національний сертифікат директору управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" Юрію Рибачку. Відповідно до цього сертифікату підприємству присвоєно почесне звання "Комунальне підприємство року-2014".
У зв'язку з такою непересічною подією в житті міської громади — наша розмова з Юрієм РИБАЧКОМ.
— Юрію Івановичу, що й говорити: нагорода досить престижна. Наскільки мені відомо, ваш колектив став одним з лауреатів в номінації "Золотий рейтинг України" серед великих та середніх підприємств країни.
Хотілося б знати, чому відзначений саме "Ковельводоканал"? Знаєте, різні чутки ходять. І що сертифікат, як у нас буває, "куплений", і що ця нагорода “непрестижна” і т. д., і т. п.
— Я не буду коментувати різного роду плітки й чутки. Скажу одне: нагороди удостоєний не я особисто, а весь трудовий колектив, який налічує декілька сот чоловік.
По-перше, спеціальна комісія аналізувала нашу діяльність досить різносторонньо. Тут – і "Прибутковість та ліквідність", і "Масштаби виробництва та платоспроможність", і "Соціальні показники", й "Ефективність використання ресурсів", й "Інвестиційна привабливість".
За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство зайняло 14 місце в Україні, а за показником "Чистий дохід від реалізації" — шосте. За сумою цих та інших показників нас і віднесли до "Золотого рейтингу".
По-друге, роботу колективу оцінювали без його представників, тому в об'єктивності сумніватися не доводиться.
По-третє, оцінка проводилася на основі статистичних даних. А статистика – річ конкретна, її не прикрасиш словами або нереальними цифрами.
— Дехто нівелює високий рейтинг нагороди — мовляв, її сліди "ведуть у Москву". Що скажете з цього приводу?
— Так, наша нагорода — міжнародна. Однак її своїм рішенням присудили українські інституції — ТОВ "Науково-інформаційний центр статистичних досліджень", ТОВ "Редакція "Торгово-промислова Україна", а також міжнародний рейтинговий Союз національних бізнес-рейтингів.
Знаєте, Анатолію Володимировичу, за цим криється інше. Деякі особи не хочуть бачити успіхів колективу. Їм потрібні занепад, конфлікт, щоб потім піаритися, переконувати всіх, що лише вони — борці за справедливість. А коли присікатися немає до чого, то намагаються применшити статус національної нагороди, хоч на це права їм ніхто не давав. Образно кажучи, вони шукають чорну кішку в темній кімнаті, хоч там її і немає.
— В попередні роки про "Ковельводоканал" говорили як про безнадійно збиткове підприємство. Щось змінилося з тих пір?
— Судіть самі: у 2013 році сума доходів склала 16,5 млн. грн., а у 2014 — 19,3 млн. грн. Тобто доходи підприємства зросли на 17 відсотків. При цьому у 2013 році підприємство було збитковим. Сума збитків становила 900 тис. грн. Торік нам вдалося ліквідувати збитковість і отримати 199 тис. грн. прибутків.
Хочу наголосити, що станом на 1 січня ц. р. ми не мали боргів з оплати ні за електроенергію, ні за газ. Разом з тим жодного разу не прострочили термінів виплати зарплати працівникам, а разом з тим — і податків.
— Ви нагадали про зарплату. Відомо, що і пенсії, і зарплати залишаються в Україні, як-то кажуть, "замороженими".
— Знову ж таки звернуся до конкретних цифр. Середня зарплата у 2013 році в управлінні була 2210 гривень, а в 2014 році — 2516. Ріст — 13 відсотків. Можливо, комусь видасться це недостатнім, але для колективу — то позитив.
— І ще одне болюче питання, яке хвилює ковельчан: тарифи (ціни) за послуги водопостачання.
— Практично всі знають, що тарифи не ми затверджуємо. Ними займається Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тим не менше, ціна за один кубічний метр води у Ковелі — одна із найнижчих не тільки в області, але й в Україні. Так, наприклад, споживачі нашої води платять 3,88 грн. за 1м3 з ПДВ, а "залізничної" — 8,33 грн.
Звичайно, із зміною вартості електроенергії, газу змінюються й тарифи на водопостачання. На собівартість продукту впливає багато чинників, в тому числі — і внутрішніх. Ми над цим багато працюємо і робимо все, щоб собівартість кубічного метра води була невисокою і "підйомною" для населення.
— Цікаво знати, як платять підприємства та мешканці за спожиту воду та водовідведення?
— Це найбільш відповідальна ділянка роботи. Нам вдалося досягти високого рівня проплати за спожиту воду: населення — 99%, юридичні суб'єкти — 95,4%.
— Повернемося обличчям до вашої економічної діяльності. За рахунок чого вдалося досягти позитиву? Можливо, ваш досвід буде корисним і для інших суб'єктів господарювання, й не тільки комунальних.
— Все складно і водночас просто. Переглянули норми споживання електроенергії. На окремих каналізаційно-насосних станціях замінили насоси на менш енергозатратні. Виявили несправні трубопроводи у постачанні повітря в технологічній системі очищення і замінили на нові. Ці та інші заходи в сумі дали 13,5 відсотка економії електроенергії. В грошах — це 363 тис. грн. Сума могла б бути набагато більшою, якби не росла вартість кіловата електроенергії.
У споживанні газу теж досягли значної економії. Якщо у 2013 році використали 33,7 тис. м3 газу, то у 2014 – 14,6 тис. м3 (менше у 2,3 раза). Суттєва економія за рік і у витрачанні паливно-мастильних матеріалів, тобто — бензину, дизпалива, стисненого газу. Зменшення неефективних виїздів спецтранспорту, необов'язкових поїздок, переведення автомобілів з бензину на газ теж дають суттєву економію.
— Юрію Івановичу, чим компенсуєте збитки, якщо собівартість не відповідає реальним затратам? Скажімо, ціни на газ, електроенергію та бензин зросли, а тариф лишився "на місці".
— Мусимо шукати джерела наповнення "бюджету" підприємства за рахунок інших видів діяльності. Ми виконуємо договірні роботи як для населення, так і для підприємств. Це — будівництво й ремонт водогонів, чищення каналізаційних мереж, ремонт, повірка і встановлення водолічильників, розробка технічних умов, послуги автотранспорту і багато іншого.
— Ви нагадали про облік. Відомо, що втрати у ваших мережах, на мою думку, аж надто високі — до 40 відсотків. Як з цим боретеся?
— Це болюча тема. Десятками років ми не оновлювали водоканалізаційних мереж. Схема водопостачання формувалася стихійно. Аварійність в системі була надзвичайно високою. Тому цю проблему вирішили промоніторити, як-то кажуть, на науковому рівні.
Уклали договір з інститутом "Державне підприємство "Львів-Гіпрокомунбуд" і разом працюємо над удосконаленням схем водопостачання та каналізування. Оптимізація схем наших мереж дозволить ефективно використовувати і обладнання, і водогони.
Я вже згадував, що заміна електрообладнання на КНС і автоматизація управління водопостачанням, починаючи із найвіддаленіших свердловин, дала позитивний результат. Разом з тим саме життя підказує, що в сучасних умовах господарювання потрібно і самостійно знаходити вихід із затратних "лабіринтів".
Сьогодні ми остаточно перейшли на заміну сталевих труб на поліетиленові, які не підвладні корозії і мають високу надійність в експлуатації. Зрештою, судіть самі: на такому водогоні чи каналізації аварій менше, отже, менше затрат фінансових, а разом із тим і скарг від населення. Це і є відповідь на ваше запитання щодо зменшення втрат в мережах.
Скажу й так: науковий підхід до розв'язання тих чи інших проблем несе в собі інші позитиви. В недавньому минулому для очищення води використовували екологічно небезпечний хлор. Вважалися підприємством із підвищеною небезпекою. Сьогодні хлораторної немає, а втілено в життя новітню технологію, яка передбачає використання гіперхлорідної установки. Це – великий "плюс", і ми гордимося таким нововведенням, бо ж і вода чистіша і "добріша", і небезпека ліквідована.
— В процесі підготовки до зими я побував на ваших об'єктах і бачив, що готуєтеся до холодів серйозно. Тепер можна конкретизувати зроблене за 2014 рік?
— Дай, Боже, пам'яті згадати все. Адже зроблено немало, і за це потрібно дякувати всьому колективу. В тих об'єктах — і їхня енергія, і відповідальність, і розум, і, зрештою, патріотизм, який пульсує у кожному серці працівника.
Назву тільки головні здобутки. Прокладено водопровід по вул. Драй-Хмари (732 п. м.); каналізаційну мережу по вулицях Старицького (446 п. м.); Боженка (327 п. м.); Партизанській (127 п. м.); Кобилянської (288 п. м.); Глібова (322 п. м.). Проведено заміну водогону по вул. Липинського (412 п. м.) та від свердловини № 12 до № 8 (300 м. п.) через річку Турію, а також каналізаційного напірного колектора від КНС-10 до очисних споруд (1248 п. м.).
Реконструйовано систему повітропостачання на очисних спорудах. Замінено 70 м повітропроводу діаметром 500 мм. Причому цю відповідальну мережу ми із землі винесли на поверхню, що покращить обслуговування і значно вплине на довговічність всієї системи. У 2014 р. відремонтували КНС-1. На цей рік каналізаційні станції будуть реконструйовані і капітально відремонтовані, що додасть економію електроенергії в межах 30 відсотків.
— При таких високих темпах на технологічних об'єктах не забули про культуру виробництва, належні побутові умови, естетику, благоустрій…
— Анатолію Володимировичу, ви добре знаєте, що коли немає умов для праці, то що можна вимагати від працівника? Тому наш персонал забезпечений спецодягом, взуттям, інструментом.
Провели ремонт адмінприміщення, облаштували кімнату прийому їжі і відремонтували побутові приміщення на вул. Геологів, очисних спорудах. Практично завершено інженерний корпус. На більшості будівель для збереження тепла обклали пінопластом стіни, побудували кілька гаражів, провели благоустрій територій з асфальтуванням доріжок і під'їзних шляхів.
Повертаючись до висловлених зауважень, скажу, що ніяким опонентам-критикам не вдасться звернути нас з наміченого шляху, бо з нами — правда.
— Що ж, Юрію Івановичу, дякую вам не тільки за розмову як журналіст, але й як пересічний споживач вашого екологічно чистого продукту, за те, що ви робите для всіх нас із своїм бойовим колективом. Успіхів вам і надалі!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар