Репортаж / Роки, роки – моє багатство

"80 – не привід для печалі, 80 – це зрілість золота, нехай до ста, а, може,  й далі мчать,  не озираючись, літа", – саме такими словами розпочала нещодавно  ведуча Дубівського будинку культури Валентина Балецька вечір-портрет ювілярки Ганни Яківни Кузик. 

На захід, який відбувся в бібліотеці, завітали друзі, з якими довгий час працювала, керівники установ, працівники сільської ради, школи, амбулаторії, дитячого садочка, Дубівський сільський голова   Павло Безека, голова Ковельської райдержадміністрації  Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, голова районної  ради ветеранів  Валентина Січкар.

Прожила  Ганна Яківна тяжкі дитинство та юність.   В семирічному віці разом із сім'єю  була відправлена до Німеччини,  де продавали людей бауерам. Там  вона і розлучилася із дідусем та бабусею.  Дітей  також  продавали, але мама зуміла уберегти свою доньку. 

Війна підходила до кінця,  настав час повертатися додому. Після приїзду на  Батьківщину  спочатку жили і працювали в Ковелі, бо рідне село було спалене фашистами. Пізніше рідні дівчинки почали будуватися в Дубовому.

Ганнуся пішла до школи, по закінченню –  вступила  до   культосвітнього училища. Працювала бібліотекарем в сільському клубі.  Згодом продовжила навчання  у Львівському університеті на факультеті філології.  Вчителювала у Стрийському районі на Львівщині.  Там  і зустріла своє перше кохання. 

Через певні обставини через деякий час жінка приїхала на Волинь. Працювала в Облапській школі, потім  перевели  її на посаду завуча Ковельської вечірньої школи.  З часом повернулася в рідну школу викладачем української мови та літератури. 

Ганна Яківна  завжди користувалася авторитетом серед  громадськості села,  обиралася депутатом місцевих рад. Працювала сільським головою. 

Недаремно прожила Ганна Яківна своє життя. Має гарного сина з невісткою та онука.  Нині  намагається допомогти кожному, кому – словом, кому – ділом, співає в церковному хорі. 

Ось і працівники будинку культури та бібліотекар приєдналися до привітань. Усі найкращі пісні звучали у цей день для ювілярки від Оксани Бондарук та автора цих рядків, яким акомпонував Юрій Буднік. 

Олена КАЛІНЧИК, директор Дубівського   будинку культури.

НА ЗНІМКУ: учасники вечора-портрета Ганни КУЗИК.

Фото з архіву автора.

"80 – не привід для печалі, 80 – це зрілість золота, нехай до ста, а, може,  й далі мчать,  не озираючись, літа", – саме такими словами розпочала нещодавно  ведуча Дубівського будинку культури Валентина Балецька вечір-портрет ювілярки Ганни Яківни Кузик. 

На захід, який відбувся в бібліотеці, завітали друзі, з якими довгий час працювала, керівники установ, працівники сільської ради, школи, амбулаторії, дитячого садочка, Дубівський сільський голова   Павло Безека, голова Ковельської райдержадміністрації  Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, голова районної  ради ветеранів  Валентина Січкар.

Прожила  Ганна Яківна тяжкі дитинство та юність.   В семирічному віці разом із сім'єю  була відправлена до Німеччини,  де продавали людей бауерам. Там  вона і розлучилася із дідусем та бабусею.  Дітей  також  продавали, але мама зуміла уберегти свою доньку. 

Війна підходила до кінця,  настав час повертатися додому. Після приїзду на  Батьківщину  спочатку жили і працювали в Ковелі, бо рідне село було спалене фашистами. Пізніше рідні дівчинки почали будуватися в Дубовому.

Ганнуся пішла до школи, по закінченню –  вступила  до   культосвітнього училища. Працювала бібліотекарем в сільському клубі.  Згодом продовжила навчання  у Львівському університеті на факультеті філології.  Вчителювала у Стрийському районі на Львівщині.  Там  і зустріла своє перше кохання. 

Через певні обставини через деякий час жінка приїхала на Волинь. Працювала в Облапській школі, потім  перевели  її на посаду завуча Ковельської вечірньої школи.  З часом повернулася в рідну школу викладачем української мови та літератури. 

Ганна Яківна  завжди користувалася авторитетом серед  громадськості села,  обиралася депутатом місцевих рад. Працювала сільським головою. 

Недаремно прожила Ганна Яківна своє життя. Має гарного сина з невісткою та онука.  Нині  намагається допомогти кожному, кому – словом, кому – ділом, співає в церковному хорі. 

Ось і працівники будинку культури та бібліотекар приєдналися до привітань. Усі найкращі пісні звучали у цей день для ювілярки від Оксани Бондарук та автора цих рядків, яким акомпонував Юрій Буднік. 

директор Дубівського   будинку культури.

НА ЗНІМКУ: учасники вечора-портрета Ганни КУЗИК.

Фото з архіву автора.