Репортаж / Разом – до Перемоги!

Нещодавно військовий священик, настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії смт Люблинця  протоієрей Матвій Олійник зі своїми побратимами з інших районів Волині з капеланською місією здійснили чергову  поїздку на Схід. 

З великодніми гостинцями та зібраною допомогою, а найголовніше – з пасхальними вітаннями капелани об’їхали всі фронтові позиції Волинської 14 ОМБр, яка дислокується в Станиці Луганського району. Уже не вперше до нашої місії капеланів, що духовно наснажують військовослужбовців на фронті, долучився  ковельський волонтерський артдесант «ВБЕРЕЖУ» (керівник  Ігор Верчук ("Скеля"), а також Едуард Сколінчук,  Степан Петрусь,  Василь Була, Василь Марчук,  Сергій Козуля,  із Києва поет Серго Сокольник, бард Віктор Ткаченко, які знову дарували нашим оборонцям віночок українських патріотичних пісень та віршів. Це велика підтримка бойового духу армії.

Перебуваючи на Сході України, у горнилі небезпеки, де довкола «сірі» краєвиди радянського минулого  та не зовсім доброзичливий місцевий люд, задаєшся питанням: заради чого і кого сьогодні Україна платить таку велику ціну та гинуть  найкращі сини України?.. 

Любов і святий обов’язок захисту рідних, їхнього спокою і миру, щасливого майбутнього керують нашими захисниками й усіма свідомими українцями. В окупованих районах живе немало співвітчизників, які не змогли залишити домівок, але думками з Україною. Лишити їх також було б зрадою.

У березні цього року на семінарі вчителів, педагогів-організаторів, який проходив у Зеленській школі, військовим капеланом було запропоновано для усіх шкіл Ковельського району  вишити на згадку і на знак великої шани нашим захисникам українські тризуби у вигляді слів «ГЕРОЯМ СЛАВА», щоб і після війни кожен воїн мав цей оберіг, виготовлений дитиною, яка сповнена подяки за мирне українське небо та прагне Перемоги.

Зокрема, першими виготовили тризубці такі школи: Люблинецька – 210, Любитівська – 73, Козлиничівська – 70, Поворська – 70, Вербська – 50, Зеленська – 46, Білинська – 42, Волошківська – 29, Дрозднівська – 26, Голобська – 20, Колодяжненська – 20, Кричевичівська – 17, Радошинська – 17, Уховецька – 16, Велицька – 15, Дубівська – 14, Старокошарівська – 12, Мощенська – 11, Облапська – 7, Пісочненська – 3, Скулинська – 2 шт.  Дякуємо вчителям і діткам!

Уже  в скорому часі вишиті тризуби знайшли своїх Героїв на Сході!

Висловлюємо подяку церковним громадам та священикам Київського Патріархату Ковельського району та міста, які  матеріально і фінансово допомагають  здійснювати поїздки на Схід. А також окремим жертводавцям і справжнім патріотам, які неможливе роблять реальним. Дорогі запчастини, інструменти, прилади, авто та багато іншого чого, на жаль, не здатна сьогодні забезпечити держава, в міру можливості доправляються на фронт.

Іде війна. Воїни змушені покинути свої домівки, не бути разом із дружинами, дітьми, батьками… А що найстрашніше – гинуть люди. Деколи опускаються руки в тих, хто постійно допомагає нашим захисникам. 

Проте лише терпіння, стійкість, єдність та наполегливість дають нам великий шанс почати жити в справжній країні: незалежній, сильній, вільній, цивілізованій. Нашими стараннями й, головне – з Божою допомогою, ми матимемо таку державу. 

ГО «Військові 

капелани Волині», Ковельський осередок.

 

Нещодавно військовий священик, настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії смт Люблинця  протоієрей Матвій Олійник зі своїми побратимами з інших районів Волині з капеланською місією здійснили чергову  поїздку на Схід. 

З великодніми гостинцями та зібраною допомогою, а найголовніше – з пасхальними вітаннями капелани об’їхали всі фронтові позиції Волинської 14 ОМБр, яка дислокується в Станиці Луганського району. Уже не вперше до нашої місії капеланів, що духовно наснажують військовослужбовців на фронті, долучився  ковельський волонтерський артдесант «ВБЕРЕЖУ» (керівник  Ігор Верчук ("Скеля"), а також Едуард Сколінчук,  Степан Петрусь,  Василь Була, Василь Марчук,  Сергій Козуля,  із Києва поет Серго Сокольник, бард Віктор Ткаченко, які знову дарували нашим оборонцям віночок українських патріотичних пісень та віршів. Це велика підтримка бойового духу армії.

Перебуваючи на Сході України, у горнилі небезпеки, де довкола «сірі» краєвиди радянського минулого  та не зовсім доброзичливий місцевий люд, задаєшся питанням: заради чого і кого сьогодні Україна платить таку велику ціну та гинуть  найкращі сини України?.. 

Любов і святий обов’язок захисту рідних, їхнього спокою і миру, щасливого майбутнього керують нашими захисниками й усіма свідомими українцями. В окупованих районах живе немало співвітчизників, які не змогли залишити домівок, але думками з Україною. Лишити їх також було б зрадою.

У березні цього року на семінарі вчителів, педагогів-організаторів, який проходив у Зеленській школі, військовим капеланом було запропоновано для усіх шкіл Ковельського району  вишити на згадку і на знак великої шани нашим захисникам українські тризуби у вигляді слів «ГЕРОЯМ СЛАВА», щоб і після війни кожен воїн мав цей оберіг, виготовлений дитиною, яка сповнена подяки за мирне українське небо та прагне Перемоги.

Зокрема, першими виготовили тризубці такі школи: Люблинецька – 210, Любитівська – 73, Козлиничівська – 70, Поворська – 70, Вербська – 50, Зеленська – 46, Білинська – 42, Волошківська – 29, Дрозднівська – 26, Голобська – 20, Колодяжненська – 20, Кричевичівська – 17, Радошинська – 17, Уховецька – 16, Велицька – 15, Дубівська – 14, Старокошарівська – 12, Мощенська – 11, Облапська – 7, Пісочненська – 3, Скулинська – 2 шт.  Дякуємо вчителям і діткам!

Уже  в скорому часі вишиті тризуби знайшли своїх Героїв на Сході!

Висловлюємо подяку церковним громадам та священикам Київського Патріархату Ковельського району та міста, які  матеріально і фінансово допомагають  здійснювати поїздки на Схід. А також окремим жертводавцям і справжнім патріотам, які неможливе роблять реальним. Дорогі запчастини, інструменти, прилади, авто та багато іншого чого, на жаль, не здатна сьогодні забезпечити держава, в міру можливості доправляються на фронт.

Іде війна. Воїни змушені покинути свої домівки, не бути разом із дружинами, дітьми, батьками… А що найстрашніше – гинуть люди. Деколи опускаються руки в тих, хто постійно допомагає нашим захисникам. 

Проте лише терпіння, стійкість, єдність та наполегливість дають нам великий шанс почати жити в справжній країні: незалежній, сильній, вільній, цивілізованій. Нашими стараннями й, головне – з Божою допомогою, ми матимемо таку державу.