Незважаючи на те, що проблему, яка виникла на Ковельській філії “Укрветсанзаводу”, було порушено на найвищому рівні, ковельчани опинилися сам на сам з її вирішенням. Адже підтримки від державної влади не дочекалися, хоча підприємство є власністю держави, а не громади. 

Що вдалося зробити міській владі і які перспективи повної ліквідації екологічного лиха в Ковелі? На ці та інші запитання відповідає заступник міського голови Андрій Товстига, який є керівником штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. 

– Андрію Володимировичу, чому так довго не вдається розв’язати проблему?

– Ковельська філія «Укрветсанзаводу» є державною власністю. Згідно із законодавством, міська влада не має відповідних повноважень та функцій, які б давали змогу з самого початку вирішити це питання завдяки місцевим ресурсам. Крім того, завод знаходиться на відстані 300 м від меліоративного каналу, що впадає в річку Турія. Тому ситуація носить загрозливий характер для життя та здоров’я не лише мешканців нашого міста, а й прилеглих населених пунктів. 

Зважаючи на це, питання ліквідації наслідків екологічного лиха треба вирішувати на найвищому рівні. Високопосадовці з Києва, які були поінформовані про проблему, запевнили, що її буде вирішено за місяць часу. Усі відходи мали бути вивезені по інших філіях «Укрветсанзаводу» і утилізовані. На жаль, через три місяці стало зрозуміло, що результату немає. Вивезли лише частину відходів. 

– У міської влади не лишилося вибору, окрім того, як взяти на себе розв’язання  проблеми? 

– З самого початку не розглядалося інших варіантів, окрім вивезення накопичених відходів. На цьому наполягала міська влада ще у березні, коли були прийняті відповідні рішення міської ради. 

Мешканці прилеглих до ветсанзаводу мікрорайонів навіть чути нічого не хотіли про відновлення роботи котлів на заводі або про утилізацію чи локалізацію відходів там на місці – тільки вивіз за межі міста. Та коли стало зрозуміло, що таким чином проблему не вирішити (хто стежить за ситуацією, знає, скільки перепон виникло на шляху реалізації саме цього варіанту), міська влада Ковеля вирішує питання щодо дезінфекції відходів та їх утилізації на місці. 

У нас просто немає іншого вибору, ми не можемо чекати, допоки на державному чи регіональному рівнях вирішиться питання з ділянкою для утилізації на полігоні чи деінде.

– Що уже зроблено? 

– Перш за все, варто наголосити, що, крім міського бюджету, роботи не фінансує ніхто! Державна та обласна влада на ліквідацію наслідків надзвичайного лиха не виділили жодної копійки. Усе, що було завантажено і вивезено, винятково виключно за кошти міського бюджету. Крім того, придбано дезінфікуючі засоби та мотопомпи для підтримки санітарних норм на підприємстві. Станом на 1 травня робіт виконано на 750 тис. грн. 

– Ви говорили про утилізацію відходів. Яким чином це відбувається?

– Два тижні тому на заводі було встановлено піролізний котел-утилізатор, придбаний за кошти благодійного фонду «Патріоти Волині». Фахівці міста Ковеля (ПТМ «Ковельтепло», РЖКП №2, «Ковельсільмаш») попрацювали над тим, аби котел було підключено за спеціальним алгоритмом до стаціонарного котла заводу, який завдяки цьому працює тепер також від тепла, яке виробляє піролізний котел. Це технічне рішення належить місцевим спеціалістам, які змонтували необхідне обладнання за досить стислий термін: впродовж тижня. Зазвичай такі роботи виконуються значно довше. На сьогодні у котлах утилізуються кістки та перо. 

– Яким чином буде відбуватися утилізація інших відходів – так званих боєнських? 

– Сьогодні проблеми з переробкою кісток нема. Вони йдуть як паливо в піролізний котел. Є проблема з боєнськими відходами. Тому ми провели експеримент – здійснили пробний пуск утилізації боєнських відходів у цих же котлах. Адже на сьогодні в Україні немає системи переробки подібного типу, яка б пройшла випробування. Тому ми у цьому напрямку є першими. 

Варто наголосити, що проблема є не лише в Ковелі, а на усіх нині діючих дев’яти  філіях ветсанзаводу в державі. Крім того, розпочато роботи з підготовки бетонних ємностей очисних споруд колишнього крохмального заводу для ізоляції (консервування) наявних тваринних відходів до моменту їх переробки, щоб вони не лежали під відкритим небом. Питання вивезення частини відходів на полігон поки що також не відкидаємо. Переговори у цьому напрямку тривають. 

– Скільки тонн станом на сьогодні уже вивезено та утилізовано, а скільки – залишилось? 

– Цифри є, але вони лише на папері. Поясню, чому. Вивезли залишки шкіри, які були на майданчику. А це – 800 тонн. Кісток орієнтовно – 60 тонн. Пера і залишків боєнських відходів близько 600 тонн. 

Зробити точний аналіз того, що залишилось, не вдається, оскільки детальних цифр того, скільки тонн відходів було – немає. Від служб, які мали б контролювати і знати точну «вагу проблеми», немає жодної інформації. Ті цифри, якими оперуємо сьогодні, визначено орієнтовно. Навіть сам завод не має такої оцінки. 

Тим більше, що з моменту, коли питання було озвучено, минуло багато часу. Відходи втратили у вазі, висохли, особливо кістки, і т. д. Сталої цифри нема, тому зробити реальну оцінку загрози – нереально. 

– Скільки часу треба, аби ліквідувати проблему повністю?

– Аби розчистити майданчик, завалений відходами, при цілодобовому режимі роботи котлів потрібен місяць. Але проблема, як-то кажуть,  є не лише «під відкритим небом». Ще є котловани, переповнені тваринними рештками. І їх також треба переробляти. Скільки тонн там – ніхто не знає.  

У перспективі плануємо підключити ще один стаціонарний котел для спалювання. Тому домовились з благодійним фондом «Патріоти Волині» про продовження фінансування. Адже для його підключення до піролізного котла знову ж таки треба відповідне обладнання. 

Таким чином, буде працювати піролізний та два стаціонарних котли. Якщо це вдасться, то ми зможемо переробляти 15-20 тонн відходів на добу.   

– Мені здається, цього замало, чи не так? 

– Звісно, що замало. Але це – максимум з того, що міська влада може зробити самотужки без допомоги з боку держави, в умовах негласного спротиву суміжних територіальних громад  вивозу відходів для утилізації за межі міста. Сьогодні деякі «активісти» нам закидають, що «міська влада нічого не робить». Нагадаю, що ще місяць тому ніхто й чути не хотів про утилізацію відходів на місці – тільки вивіз. Два місяці було згаяно на пошук місця вивозу. А тепер, коли за тиждень в авральному порядку налагодили роботу піролізного котла, – «цього замало».

– Але ж завод нині працює цілодобово? 

– Так. Аби робота мала результат, треба, щоб котли працювали цілодобово. Для цього працівників було переведено на цілодобовий режим роботи. Компенсацію по заробітній платі за відпрацьовані години взяв на себе знову ж таки благодійний фонд Степана Івахіва. Крім того, за сприяння міської влади та облдержадміністрації було досягнуто домовленості про часткове списання боргів за використану заводом електроенергію і частково погашено борги із заробітної плати працівникам. 

– Що далі буде з підприємством-банкрутом? 

– Ковельська філія сама по собі не є банкрутом. Цілий концерн знаходиться в стадії банкрутства. За словами першого Віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва, з 18 філій на «плаву» ще 9. Державне підприємство «Укрветсанзавод» є банкрутом з червня 2016 року. Така інформація не афішувалася, але відповідне судове рішення є на сайті єдиного реєстру судових рішень. Не дивно, що нині заговорили про роздержавлення цього підприємства. 

– А чи його приватизація не призведе до нових проблем, в які уже не в змозі будуть втручатися держава чи органи місцевого самоврядування?

– Коли питання було порушене на загальнодержавному рівні, а сприяти його вирішенню зголосився народний депутат Степан Івахів, йому й було доручено розробити загальну концепцію розвитку цілого концерну. Степан Кубів зауважив, що будуть готуватися зміни до переліку підприємств, які не підпадають під приватизацію, в частині вилучення «Укрветсанзаводу» з цього списку. Тому є надія, що колись сюди зайде приватний інвестор. Як це буде реалізовано в Ковелі, – наразі відповіді дати не можу. Але усі ми тут, на місці, налаштовані на закриття філії, а не на приватизацію. 

– Чи буде відшкодовано завдані місту збитки від наслідків екологічного лиха? 

– Початкова цифра підрахунків сягала 60 млн. грн. Потім її зменшили до 33. Станом на сьогодні на рівні Кабінету Міністрів озвучують 17 млн. грн. Це має бути субвенція з Державного бюджету. Коли буде відшкодовано, скільки і на які конкретно заходи, поки ніхто не знає. 

– Яка відповідальність чекає на тих, хто допустив екологічне лихо?  І коли, нарешті, у питанні буде поставлено крапку?

– Питання «Хто винен?» важливе, але не настільки, як «Що робити?». Перебуваючи на Волині, перший Віце-прем’єр-міністр Степан Кубів окреслив коло структур-винуватців, а персоналіями займуться правоохоронні органи. Для нас найголовніше –  якнайшвидше локалізувати проблему. Місто може це зробити власними силами, однак потрібен час. Тож про «крапку» ще говорити зарано. 

Міська влада, особисто міський голова Олег Кіндер, народний депутат Степан Івахів, голова облдержадміністрації Володимир Гунчик роблять усе можливе, аби питання утилізації вирішувалося. При нагоді дякую усім, хто долучається до вирішення проблеми, зокрема, директору ПТМ «Ковельтепло» В. Бойку, колишньому депутату міської ради В. Римарчуку, підприємцю В. Ковальчуку, члену виконкому  М. Заікіну, керівникам КП «Добробут» та РЖКП №2 І. Михалевич і Н. Гейко та іншим, які допомагають технічними та людськими ресурсами. А також висловлюю вдячність десяткам небайдужих ковельчан, завдяки яким ми наближаємося до розв’язання проблеми.  

Розмову вів 

Володимир ПЕТРУК.

(Продовження у наступному номері).

– Ковельська філія «Укрветсанзаводу» є державною власністю. Згідно із законодавством, міська влада не має відповідних повноважень та функцій, які б давали змогу з самого початку вирішити це питання завдяки місцевим ресурсам. Крім того, завод знаходиться на відстані 300 м від меліоративного каналу, що впадає в річку Турія. Тому ситуація носить загрозливий характер для життя та здоров’я не лише мешканців нашого міста, а й прилеглих населених пунктів. 

Зважаючи на це, питання ліквідації наслідків екологічного лиха треба вирішувати на найвищому рівні. Високопосадовці з Києва, які були поінформовані про проблему, запевнили, що її буде вирішено за місяць часу. Усі відходи мали бути вивезені по інших філіях «Укрветсанзаводу» і утилізовані. На жаль, через три місяці стало зрозуміло, що результату немає. Вивезли лише частину відходів. 

– У міської влади не лишилося вибору, окрім того, як взяти на себе розв’язання  проблеми? 

– З самого початку не розглядалося інших варіантів, окрім вивезення накопичених відходів. На цьому наполягала міська влада ще у березні, коли були прийняті відповідні рішення міської ради. 

Мешканці прилеглих до ветсанзаводу мікрорайонів навіть чути нічого не хотіли про відновлення роботи котлів на заводі або про утилізацію чи локалізацію відходів там на місці – тільки вивіз за межі міста. Та коли стало зрозуміло, що таким чином проблему не вирішити (хто стежить за ситуацією, знає, скільки перепон виникло на шляху реалізації саме цього варіанту), міська влада Ковеля вирішує питання щодо дезінфекції відходів та їх утилізації на місці. 

У нас просто немає іншого вибору, ми не можемо чекати, допоки на державному чи регіональному рівнях вирішиться питання з ділянкою для утилізації на полігоні чи деінде.

– Що уже зроблено? 

– Перш за все, варто наголосити, що, крім міського бюджету, роботи не фінансує ніхто! Державна та обласна влада на ліквідацію наслідків надзвичайного лиха не виділили жодної копійки. Усе, що було завантажено і вивезено, винятково виключно за кошти міського бюджету. Крім того, придбано дезінфікуючі засоби та мотопомпи для підтримки санітарних норм на підприємстві. Станом на 1 травня робіт виконано на 750 тис. грн. 

– Ви говорили про утилізацію відходів. Яким чином це відбувається?

– Два тижні тому на заводі було встановлено піролізний котел-утилізатор, придбаний за кошти благодійного фонду «Патріоти Волині». Фахівці міста Ковеля (ПТМ «Ковельтепло», РЖКП №2, «Ковельсільмаш») попрацювали над тим, аби котел було підключено за спеціальним алгоритмом до стаціонарного котла заводу, який завдяки цьому працює тепер також від тепла, яке виробляє піролізний котел. Це технічне рішення належить місцевим спеціалістам, які змонтували необхідне обладнання за досить стислий термін: впродовж тижня. Зазвичай такі роботи виконуються значно довше. На сьогодні у котлах утилізуються кістки та перо. 

– Яким чином буде відбуватися утилізація інших відходів – так званих боєнських? 

– Сьогодні проблеми з переробкою кісток нема. Вони йдуть як паливо в піролізний котел. Є проблема з боєнськими відходами. Тому ми провели експеримент – здійснили пробний пуск утилізації боєнських відходів у цих же котлах. Адже на сьогодні в Україні немає системи переробки подібного типу, яка б пройшла випробування. Тому ми у цьому напрямку є першими. 

Варто наголосити, що проблема є не лише в Ковелі, а на усіх нині діючих дев’яти  філіях ветсанзаводу в державі. Крім того, розпочато роботи з підготовки бетонних ємностей очисних споруд колишнього крохмального заводу для ізоляції (консервування) наявних тваринних відходів до моменту їх переробки, щоб вони не лежали під відкритим небом. Питання вивезення частини відходів на полігон поки що також не відкидаємо. Переговори у цьому напрямку тривають. 

– Скільки тонн станом на сьогодні уже вивезено та утилізовано, а скільки – залишилось? 

– Цифри є, але вони лише на папері. Поясню, чому. Вивезли залишки шкіри, які були на майданчику. А це – 800 тонн. Кісток орієнтовно – 60 тонн. Пера і залишків боєнських відходів близько 600 тонн. 

Зробити точний аналіз того, що залишилось, не вдається, оскільки детальних цифр того, скільки тонн відходів було – немає. Від служб, які мали б контролювати і знати точну «вагу проблеми», немає жодної інформації. Ті цифри, якими оперуємо сьогодні, визначено орієнтовно. Навіть сам завод не має такої оцінки. 

Тим більше, що з моменту, коли питання було озвучено, минуло багато часу. Відходи втратили у вазі, висохли, особливо кістки, і т. д. Сталої цифри нема, тому зробити реальну оцінку загрози – нереально. 

– Скільки часу треба, аби ліквідувати проблему повністю?

– Аби розчистити майданчик, завалений відходами, при цілодобовому режимі роботи котлів потрібен місяць. Але проблема, як-то кажуть,  є не лише «під відкритим небом». Ще є котловани, переповнені тваринними рештками. І їх також треба переробляти. Скільки тонн там – ніхто не знає.  

У перспективі плануємо підключити ще один стаціонарний котел для спалювання. Тому домовились з благодійним фондом «Патріоти Волині» про продовження фінансування. Адже для його підключення до піролізного котла знову ж таки треба відповідне обладнання. 

Таким чином, буде працювати піролізний та два стаціонарних котли. Якщо це вдасться, то ми зможемо переробляти 15-20 тонн відходів на добу.   

– Мені здається, цього замало, чи не так? 

– Звісно, що замало. Але це – максимум з того, що міська влада може зробити самотужки без допомоги з боку держави, в умовах негласного спротиву суміжних територіальних громад  вивозу відходів для утилізації за межі міста. Сьогодні деякі «активісти» нам закидають, що «міська влада нічого не робить». Нагадаю, що ще місяць тому ніхто й чути не хотів про утилізацію відходів на місці – тільки вивіз. Два місяці було згаяно на пошук місця вивозу. А тепер, коли за тиждень в авральному порядку налагодили роботу піролізного котла, – «цього замало».

– Але ж завод нині працює цілодобово? 

– Так. Аби робота мала результат, треба, щоб котли працювали цілодобово. Для цього працівників було переведено на цілодобовий режим роботи. Компенсацію по заробітній платі за відпрацьовані години взяв на себе знову ж таки благодійний фонд Степана Івахіва. Крім того, за сприяння міської влади та облдержадміністрації було досягнуто домовленості про часткове списання боргів за використану заводом електроенергію і частково погашено борги із заробітної плати працівникам. 

– Що далі буде з підприємством-банкрутом? 

– Ковельська філія сама по собі не є банкрутом. Цілий концерн знаходиться в стадії банкрутства. За словами першого Віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва, з 18 філій на «плаву» ще 9. Державне підприємство «Укрветсанзавод» є банкрутом з червня 2016 року. Така інформація не афішувалася, але відповідне судове рішення є на сайті єдиного реєстру судових рішень. Не дивно, що нині заговорили про роздержавлення цього підприємства. 

– А чи його приватизація не призведе до нових проблем, в які уже не в змозі будуть втручатися держава чи органи місцевого самоврядування?

– Коли питання було порушене на загальнодержавному рівні, а сприяти його вирішенню зголосився народний депутат Степан Івахів, йому й було доручено розробити загальну концепцію розвитку цілого концерну. Степан Кубів зауважив, що будуть готуватися зміни до переліку підприємств, які не підпадають під приватизацію, в частині вилучення «Укрветсанзаводу» з цього списку. Тому є надія, що колись сюди зайде приватний інвестор. Як це буде реалізовано в Ковелі, – наразі відповіді дати не можу. Але усі ми тут, на місці, налаштовані на закриття філії, а не на приватизацію. 

– Чи буде відшкодовано завдані місту збитки від наслідків екологічного лиха? 

– Початкова цифра підрахунків сягала 60 млн. грн. Потім її зменшили до 33. Станом на сьогодні на рівні Кабінету Міністрів озвучують 17 млн. грн. Це має бути субвенція з Державного бюджету. Коли буде відшкодовано, скільки і на які конкретно заходи, поки ніхто не знає. 

– Яка відповідальність чекає на тих, хто допустив екологічне лихо?  І коли, нарешті, у питанні буде поставлено крапку?

– Питання «Хто винен?» важливе, але не настільки, як «Що робити?». Перебуваючи на Волині, перший Віце-прем’єр-міністр Степан Кубів окреслив коло структур-винуватців, а персоналіями займуться правоохоронні органи. Для нас найголовніше –  якнайшвидше локалізувати проблему. Місто може це зробити власними силами, однак потрібен час. Тож про «крапку» ще говорити зарано. 

Міська влада, особисто міський голова Олег Кіндер, народний депутат Степан Івахів, голова облдержадміністрації Володимир Гунчик роблять усе можливе, аби питання утилізації вирішувалося. При нагоді дякую усім, хто долучається до вирішення проблеми, зокрема, директору ПТМ «Ковельтепло» В. Бойку, колишньому депутату міської ради В. Римарчуку, підприємцю В. Ковальчуку, члену виконкому  М. Заікіну, керівникам КП «Добробут» та РЖКП №2 І. Михалевич і Н. Гейко та іншим, які допомагають технічними та людськими ресурсами. А також висловлюю вдячність десяткам небайдужих ковельчан, завдяки яким ми наближаємося до розв’язання проблеми.  

Розмову вів