Хто працює, тому легко не буваєПасажирське вагонне депо – це гордість «Укрзалізниці» та міста залізничників – Ковеля. Із задоволенням спілкуюсь з керівником підприємства Олександром Стреченом.
– Олександре Івановичу, не секрет, що свої професійні свята люди зустрічають по-різному. Одні з тривогою за майбутнє, інші з гордістю. А як Ви особисто зустрічаєте День залізничника?
– З радістю! Мені присвоєно звання «Заслужений працівник транспорту України». Цю високу нагороду напередодні Дня Незалежності вручив мені губернатор Волині Борис Клімчук.
– Радію за Вас. Знаю, як самовіддано працює колектив і скільки Ви особисто віддаєте сил та енергії підприємству. Ваш колектив – один з кращих на «Укрзалізниці».
– А знаєте, Анатолію Володимировичу, не один з кращих, а найкращий! Я не перебільшую. Погляньте: перед Вами – Перехідний прапор за перше місце серед споріднених депо «Укрзалізниці». За цим – велика клопітка робота від слюсаря, майстра і до керівництва депо.
– А як це виглядає в цифрах?
– Будь ласка, тільки основні: капремонт – 136%, деповський ремонт – 101%, перевезення пасажирів –105%. Вдумайтесь: нашими вагонами перевезено більше одного мільйона пасажирів!
– Керівництво залізниці скорочувало маршрути і потяги. Це вплинуло на Вас?
– Ні. Пасажиропотік залишився на рівні. З економікою теж все гаразд.
– А «Євро-2012» важко пережили?
– Все пройшло на високому рівні. Обслуговували європейців без скарг і нарікань, добре попрацював Ягодин при перестановці вагонів. Іноземці почували себе комфортно у наших вагонах.
– Уряд спробував поставити на українські рейки корейські «Хюндаї» і відмовився. Що потрібно Україні?
– «Хюндаї» – це окрема тема, і торкатися її нема сенсу. Знаю одне – наші вагони відповідають європейським і світовим стандартам. Біда в іншому: парк пасажирських вагонів старіє. Як не оновлюй і не модернізуй вагони, цим проблем не вирішиш. Потрібне постійне та стабільне держзамовлення на нові вагони, які Уряд має передати «Укрзалізниці» в експлуатацію.
Хочемо красиво і комфортно їхати – повинні дбати і за оновлення пасажирського парку, і його повну модернізацію.
– Олександре Івановичу, а що досягнуто в питаннях нових технологій і модернізації?
– Так нам доля накреслила, щоб ми завжди йшли, як кажуть «попереду паровоза». По пам’яті перерахую основні наші нововведення і досягнення. У 1993 році провели реорганізацію з вантажного в пасажирське вагонне депо, у 1995 році ввели в експлуатацію пункт перестановки вагонів у Ягодині, у 2000 році організували перший випуск вагонів після капітального відновлювального ремонту, у 2004 році на рейки поставили вагони-автомобілевози для швидкісних поїздів, у 2009 році вперше в Україні розпочали капремонт купейних вагонів.
– У Вас стабільний колектив. В чому секрет?
– Ніяких секретів. У нас працюють віддані своїй справі люди. Вони не знають слів «не хочу», «не можу», «не вмію». Потрібно – значить, працюємо в позаурочний час, вночі.
За 19 років існування депо не скорочено жодного працівника. Навпаки, колектив виріс до 1700 чоловік. Зарплата завжди виплачується вчасно. Стабільність багато важить.
– А середня зарплата – секрет?
– Середня зарплата 2,7 тисячі гривень. Є й заохочення. Кращі працівники красуються на Дошці пошани. І це не просто так. Виборов почесне місце – до шани отримуй 1,5 тис. гривень премії.
Не забуваємо про оздоровлення та відпочинок. Оздоровчі путівки в Судак виділяються із значною знижкою.
– Коли за Ваших 19 років керівництва було найважче?
– Нема що виділяти. Це умовності. Існує закон: «Хто працює – тому легко не буває».
– З ким би пішли в розвідку?
– З усім колективом! Я йому довіряю. А на «передовій» сьогодні – Микола Панечко, Микола Остапюк, Володимир Луцик, Валерій Долонько, Андрій Марчук, Віктор Жигаревич, Володимир Євтушок та багато інших.
– Про залізницю не раз чуєш: «Держава в державі». Це справедливо?
– Як хочете, але справедливо. Залізниця-держава – це дисципліна, порядок, високі технології і прогрес. Це відповідальність і патріотизм. Тут дбають про людей. Є чим гордитись. Я щасливий, що залізничник.
– Що ж, успіхів у праці й житті і, звичайно, нових перемог Вам і колективу!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: Олександр СТРЕЧЕН.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар