Ми любимо тебе, наша рідна школо!
12 листопада 1992 року — день відкриття однієї з найпрекрасніших шкіл на Волині — Козлиничівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 13 листопада ц. р. ця школа святкувала своє 25-річчя.
Це було незвичайне свято, свято дитинства і юності, день народження завжди юної школи (на знімках).
В залі багато гостей, всі з хвилюванням чекають початку. На сцені з'являються святково вбрані ведучі — колишні учні школи та теперішні вчителі. Вони подарували присутнім чудову можливість поринути у минуле, розповідаючи про історію школи за допомогою презентації справді історичних фотографій.
Маленькі школярики першого класу, такі щирі, збентежені та гарні, продовжили свято українським танцем. Дивлячись на них, кожен мимоволі пригадав себе таким же маленьким, свої перші роки в стінах рідної школи.
Далі — презентація "Учитель учителів", й ведучі починають розповідати про людину, котра вміла підібрати ключики до людських сердець, як ніхто інший. Він завжди усіх підтримував, розумів і надихав — Костянтин Сергійович Урдюк.
Як було приємно, коли цьогорічні випускники школи, виконуючи пісню "Два кольори", запросили експромтом й директора підтримати їх і поспівати разом. Пісня лунала так душевно, що багато хто в залі із нас, випускників, підспівував і не зміг стримати сльози.
Ми, випускники Козлиничівської школи, щиро вдячні усьому педагогічному колективу, нашим вчителям, яким притаманні висока професійна майстерність, відповідальність, культура та поважливе ставлення до учнів. Дякуємо Вам, наші любі, за Ваші терпіння та мудрі настанови, і пробачте, що були інколи галасливі та вередливі. Дякуємо кухарям, які готували нам, дякуємо технічному персоналу за те, що були завжди в чистоті, а також дякуємо кочегарам, завдяки яким в школі завжди було тепло.
А нашим послідовникам, учням молодших та старших класів, хочемо сказати: “ТАК ТРИМАТИ!”. У Ваших виступах на сцені ми відчули безмежну любов, щирість і теплоту Ваших сердець. Діткам молодшої ланки — особлива подяка за танець з прапорами. Це було захоплююче і незабутньо. Молодці! У нас росте гідна зміна, у чому ми переконались.
І на кінець, дякуємо педагогу-організатору Надії Войтюк за ті таланти, які вона продемонструвала у художніх номерах та своїх презентаціях, не забувши нікого з нас: ні медалістів, ні учнів школи, які були на захисті кордонів, ні інших випускників. Ми мали чудову нагоду побачити себе на фото й пригадати шкільне життя.
Завдяки чудовій організації свята ми відчували себе не зайвими, а навпаки — потрібними!
Ми любимо тебе, рідна школо!
З повагою — випускники Козлиничівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.
Залишити коментар