Побратими Ісуса-Назарія Коржова, який у війську з 18 років, сумно жартують: "На Землі все так погано, що сам Ісус прийшов в армію служити".
Про цього молодого відважного земляка старовижівчан не один раз говорила вся Україна. Передусім через його ім'я. Коли батьки на знак вдячності Богу за подарованого первістка вирішили дати йому таке ім'я, у РАГСІ спершу відмовилися записувати немовля Ісусом. Але коли подивилися у словник імен, то там воно значилося як єврейське, маловживане.
Так у Старій Вижівці з'явився Ісус Коржов. Згодом хлопця запрошували на телепередачі, "Хочу і буду", "Без табу" Ольги Герасим'юк.
На службу в армію пішов у 18 років
Після закінчення дев'ятого класу хлопець вирішив навчатися у Старовижівському професійному ліцеї на кухаря-кондитера, однак по закінченню круто змінив своє життя – пішов служити в армію, хоча міг спокійно виїхати за кордон працювати. Це був 2017 рік, на Донбасі тривала антитерористична операція. Йому було лише вісімнадцять років і щоб потрапити до війська, треба було укласти контракт, на який мали дати згоду батьки.
– Ми йому казали: "Просто, синку, прислухайся до свого серця, що в тебе є на серці". Він днів два, напевно, мовчав, а потім прийшов і каже: "Я вирішив іти воювати на Схід, я йду на контракт. Дайте мені добро, підтвердьте, бо треба підписати заяву, що батьки дають згоду". І він пішов з 18-ти років у десантно-штормові війська, розвідку, – пригадує мама Лариса Коржова.
В інтерв'ю на офіційній сторінці 24-ої ОМБР імені короля Данила Ісус-Назарій розповів про свій бойовий шлях. Спершу була 80-та десантно-штурмова бригада, з якою пройшов хрещення вогнем у гарячих боях на Донбасі. Успіхи бійця у сутичках з окупантами помітило командування та запропонувало йому іти вчитися на офіцера. Одеську військову академію він закінчив уже під час повномасштабного вторгнення. З курсантської аудиторії відразу потрапив на фронт – тепер уже у складі 24-ої ОМБР ім. короля Данила командиром розвідувальної роти.
Воював під Лиманом, Торським, Кремінною, за переправу в Білогорівці, під Бахмутом та на Херсонщині. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
– Сказали нам наступати вздовж Дніпра, проламати 30 кілометрів. Але як? Ми тут все вивчили: тут така лінія оборони, танки, резерви. До останнього думали, що нас на смерть відправляють. І ось ранок. "Вперед!" – і ми вклинюємося у передній край першими, потім наступний батальйон і ще один… По нас працюють ланцети, артилерія – летіло все. А ми проламили передній край і мали лише одного "трьохсотого". Пройшли 30 кілометрів на самому характері!
Це виглядало потужно. Коли відбили ворожі позиції, я зайшов туди, а там просто замки збудовані з дерева і землі, окопи в повний ріст, бліндажі, через кожні 20 метрів крупнокаліберні кулемети, дороги заміновані. Це взяти було нереально, а ми залетіли просто на фарті.
Росіяни тікали хто куди, переодягалися, кидали своїх "двохсотих" і "трьохсотих", – пригадує Ісус-Назарій.
Воює, щоб зберегти майбутнє країни
Другим його ім'ям – Назарій – часто послуговуються його побратими, які через релігійні переконання уникають кликати Ісусом. Тобто став Ісусом із Назарету. За дивним збігом обставин, разом із Коржовим служив боєць із позивним “Преподобний”. Ось такі святі оборонці відстоюють незалежність України.
– Я розумію, що це моя земля. Переживаю за своїх рідних. Мусимо воювати, аби зберегти своє майбутнє, – каже наш земляк.
Після поранень та контузій він намагається якнайшвидше повернутися у стрій. Тактику ворога вивчав у безпосередніх сутичках.
– Привезли вони "м'ясо" 100 тисяч – і вперед. Запитав одного полоненого, чоловіка років 58-ми: "Що ти тут робиш?". "А у нас, – каже, – немає варіантів. У бою можна до вас у полон потрапити. А якщо побіжимо назад, то свої розстріляють". У них там заградзагони стоять. От вони лізуть і лізуть вперед… Якщо я не буду з ними воювати, то моїй сім'ї не поздоровиться. Вони ж заходять без розбору, все навколо у селах і містах зносять до фундаментів і кажуть: "Ми вас асвабаділі". Тому ми мусимо воювати, щоб зберегти своє майбутнє і майбутнє своїх рідних – каже воїн.
За його словами, “вагнерівці” не жаліли людей, щоб просунутися хоч на одну позицію.
– Знищували їх колосальну кількість. Їм усе одно. Приїжджає машина, висаджує наступну пачку, – наголошує Ісус-Назарій. – Є варіант, що людям просто по кайфу так. Вони настільки притрушені, що їм оце подобається, що їм цього хочеться. Ще один варіант – їм сказали "вперед і ні кроку назад", а позаду просто їде заградозагін. Тобто в них є тільки шлях вперед.
Як офіцер нового покоління, у боях він випробовує різні види озброєнь. Бо якщо під час АТО воювали чим було, то тепер українські оборонці мають зброю як вітчизняного виробництва, так і ту, що надходить для ЗСУ з-за кордону. Дрони називає "очима в небі", без яких не планується жодна операція. Але справедливо вважає FPV дорогим задоволенням, бо за класним відео, на якому безпілотник залітає в машину, бачить велику і напружену працю: скласти його з комплектуючих, навчити пілота ним управляти, а до цього треба мати хист.
Наближати Перемогу маємо всі разом
Ісус-Назарій Коржов не розуміє тих чоловіків, які розслабилися на "мирній великій землі", ходять у спортзали, на дискотеки й вряди-годи задонатять сотню гривень для армії.
– Люди повинні допомагати армії, – вважає він. – Приходиш у відпустку, дивишся навколо і думаєш: що будуть робити тут, коли росія готує великі наступальні операції? Утримати більший фронт набагато важче. На мирній землі не всі це розуміють. Бо сто гривень донатів проблеми не вирішать.
Боєць переконаний: окупантів на українській землі чекає смерть, бо хто на нас пішов із мечем, той від меча і загине. Так мислить і його мама, знана старовижівська волонтерка.
– Ворог у нас забрав нашу красу, наше здоров'я, але ніколи не забере нашу гідність, нашу волю, нашу честь, тому що з нами Бог. І Бог нам допоможе пройти цей шлях. Я єдине тільки кажу: "Боже, дай нам терпіння пройти оце все, об'єднатися, щоб ми не зневірилися, не засумнівалися", – каже Лариса Коржова, закликаючи усіх волинян гуртуватися і наближати Перемогу України.
Валентина БЛІНОВА.
(За матеріалами із відкритих джерел).
Залишити коментар