Сльозинки радості й печаліНа відкриття благодійної виставки авторських робіт художника і скульптора Валентина Данилюка прийшло чимало поціновувачів мистецтва.
"До слова запрошується сестра Валентина Петровича пані Євгенія", – оголошує ведуча Світлана Галейда.
Жінка виходить – тендітна, рухлива, з душевним св
ітлом в очах – у центр виставочного залу.
– Дякую всім, – неголосно каже вона. І раптом сльоза на щоку скотилася. За нею – друга, третя… сьома!
– Хотіла багато сказати вам, але не можу. Вибачте, – і, постоявши мить, якось розгублено мовила і одразу пішла на своє місце серед людей.
Чому ті сльози? Хто їх викапує із серця?
– Сльозинко, сльозинко, ти навіщо очі заплаканими зробила? – запитую я.
– Та я… з радості. Прийшли друзі, колеги, влада не забула. Хіба цього мало для людини?
– А ти, сльозо, подруго друга, куди поспішаєш?
– Я смуток змити хочу з ваших облич. Бо ж скучає за вами Валентин Петрович. Його тут так не вистачає! А піднятися і приїхати не зміг.
– А я, попри все, на мажорний лад всіх хочу налаштувати, – перебиває мову третя сльоза. – Сьогодні секретар міськради Михайло Гетьман подяку вручив від міської влади. Та подяка – від усіх ковельчан. Це визнання таланту митця. А ще тішить мене й те, що очільник влади повідомив, що сесія міськради буде розгля
дати питання про виділення коштів на лікування хворого Валентина Петровича. Картини викуплять. То неабияка поміч і матеріальна, а ще більше – моральна.
– А ти куди котишся? – запитую четверту сльозинку.
– А я тривогу хочу розчинити у собі. Погляньте в зал. Шановних народних обранців немає. "Круті" бізнес-королі ковельські кудись зникли. На політичних баталіях ти ще їх побачиш. Часто-густо у кав'ярнях зустрінеш. А тут біля мистецтва та біди чужої їх із свічкою не знайдеш. Куди ідемо в бездушності та черствості?
– Ой, шановна, не суди всіх на один аршин, – примирливо мовила п'ята сльоза. – Хіба вони винні, що ніхто їх не навчив милосердю? Зрештою, надія є на те, що таки прозріють. Бо багато хто з них на церкви десятину виділяє із свого багатства.
Ось і сьогодні сяйнула доброчинністю Дуброва Наталія. За свій кошт бюст Андроника Лазарчука викупила і дарує історичному музею міста. Вона мріє з нами, щоб у Ковелі мистецька галерея знаменитою стала. І щоб художників наших цінували й шанували у світі.
А за пані Наталією Якубович Віктор дві картини придбав – це теж визнання і неабияка допомога.
– Я теж до вашого сльозиного струмочка долучуся, – попросилась до розмови шоста. – У мене найголовніше. Я ще раз хочу наголосити на важливості міцного здоров'я. Чули, як Олена Цьомик, колега Валентина, сказала: "Думку, молитву про виздоровлення пошлімо хворому. Він почує і поздоровшає та усміхнеться"?
А молитва з вірою в душі долине до Бога, і зцілення настане. Я надіюся, що повернеться незабаром до нас Валентин Петрович і не одну виставку відкриє. А ще і служби Божі за здоров'я хай в церквах лунають.
– Дякую, мої подруженьки-сестрички, – застигнувши на щоці Євгенії, – промовила сьома сльозинка. – Я – Віра, Надія і Любов! Ця чудодійна трійця намагається зробити все, щоб підняти хворого митця до мольберта і різця.
Доки ті сльозинки гомоніли і виступаючі гарні слова промовляли, дух Валентина Данилюка в залі з'явився. А, може, він і був тут, тільки мовчки слухав? Бо ж тут – його автопортрет.
Навпроти, в другому кінці зали, – бюст Андроника Лазарчука. В чомусь схожі вони. Інакше й бути не може: їх розділяють роки і небо, але об'єднує мистецтво.
Оглянувся і побачив, що дух Валентина той струмочок сльозиний висушив і на новий лад налаштував. Бо й справді: життя продовжується.
Наш добрий друже, борися і побореш! Виздоровлюй і повертайся в коло своїх друзів, у свою унікальну і знамениту майстерню, до свого друга-філософа Панасовича!
Від себе (і не помилюсь, що й від присутніх) скажу велике щиросердечне "дякую" тим, хто долучився до організації і проведення благодійної виставки.
Це – Ігор Прокопів, заступник міського голови, Марина Приц – зав.відділом культури міськвиконкому, Маргарита Матвійчук – директор історичного музею, Світлана Галейда – науковий співробітник музею і милі, славні працівники мистецької галереї.
Особлива подяка – благодійникам, які долучилися до цієї акції і пожертвували кошти на лікування. Сума вийшла чимала –понад 7,5 тисячі гривень.
Виставка робіт Валентина Данилюка буде працювати протягом місяця. Завітайте і долучіться до благодійної допомоги!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час благодійної виставки творчих робіт члена Національної спілки художників України Валентина Данилюка у культурно-просвітницькому центрі м. Ковеля.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар