Нам непросто з ТобоюУкраїно моя, нам непросто з Тобою.
Ти - земля. Ти - ріка. Ти для мене - повітря.
Я, як Ти, розквітаю, веселію весною
І мерзну зимою, як вишня на вітрі.
І сніг, і мороз, і пекучий Майдан -
Ти прямуєш крізь пекло до раю.
Стріляє підступно супостат-вовчуган,
Він цілить у Тебе, а в серце моє потрапляє.
Я падаю. Кров'ю стікаю. І знову встаю.
Як Христос, не виню ні царя, ані ката.
Колихав рабську долю віками свою,
Тепер в чорних стрічках - моє свято.
Хто волю вдихнув – не згине в бою.
Хто за правду упав – той завжди воскресає.
На місце Героїв нові вої встають,
На бранному полі квіти долі зростають.
Моя Україно! Нам непросто з Тобою.
У терновім вінку ми долаєм дорогу.
Не стихають й на мить за свободу двобої.
Я вірю у Тебе і в нашу святу перемогу.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Ви простіть мене, матінко, нене!
Не вернуся вже більше до Вас,
Не побачу кремезного клена
І барвінку зеленого ряст.
Чорнобривців веселу розлогу,
Що у нас майорять під вікном.
Ваші руки зростили їх, нене,
І мене зігрівали теплом.
Як я хочу Вас, рідна, обняти,
Подивитися в очі ясні,
Постояти удвох біля хати,
Пригадати погожії дні…
Я не знаю, за що так жорстоко
Куля вирвала з виру життя?!
Відлетів в небеса я високо,
І немає назад вороття.
Ви не плачте, рідненька,
Сьогодні я до Вас прилечу уві сні,
Розповім, що боровсь за країну,
За народ, за щасливії дні…
А відчуєте місячний промінь
Ніжним дотиком Ви на вустах, –
Срібну краплю сльози на долоні,
Так і знайте, матусю:
Це – я!
Тетяна ДОБИШ,
вчителька Любитівської
ЗОШ І-ІІІ ст.
Залишити коментар