Голобчани підтримали Українську арміюПроживши майже піввіку, ніколи не думав і не гадав, що у наш високоцивілізований час ворог буде поводитися так нахабно, готуючи наступи та провокації на українських кордонах. Але сталося так, як сталося…
Маючи сина-солдата, такого ж юного, як інші, котрі не бачили в житті нічого, окрім батьківської домівки, щиро та сердечно дякую всім, хто відгукнувся й допоміг нашим синам. Бо, дивлячись на фотографії, відчуваю, як серце болить і плаче, адже ще зовсім – діти, а вже стоять із автоматами в руках віч-на-віч з ворогом. Але, водночас, душа пишається синами, бо вони є захисниками своєї землі.
Мій син Станіслав, котрий саме проходить військову службу у складі українських військ, перебуває поблизу КПП "Турецький вал", розташованому на межі Херсонської області та Криму, де російські військовослужбовці встановили посилений блок-пост й окопують оборонні позиції.
Попри те, що, за словами сина, російські військові озброєні і мають у своєму розпорядженні військову техніку, вони поки що не чинять ніяких провокацій. Але певний психологічний тиск з їхнього боку таки відчутний. Буває, російські вертольоти "виснуть" над нашими окопами, у наших солдатів ціляться із стрілецької зброї, встановленої на БТР та БМП, стріляють холостими кулями.
Можливо, наші військові й потерпають від неналежного харчування, від того, що не забезпечені елементарним, але не нарікають на це, адже відчувають нечувану підтримку всього українського суспільства.
У перші дні свою солідарність висловила й громада Голобської селищної ради, яка підтримала військових хто чим міг, тим самим не лише допомогла Українській армії, але й продемонструвала єдність громадян нашого району.
Щира вдячність – працівникам Голобської селищної ради, які першими взялися організувати збір допомоги для наших солдат, і самі по-батьківськи допомагали, чим могли.
Велике «спасибі» – місцевим підприємцям Світлані Троцюк, Світлані Махнюк, Галині Матвійчук, Валентині Плотніковій, Антоніні Байді, які продуктами, товарами першої необхідності, засобами особистої гігієни, добрим словом допомогли нашим солдатам-захисникам.
Окремо вдячність – жителям нашого селища, зокрема вул. Ткача, так званого "хутора", за розуміння, підтримку, допомогу нашим дітям.
А ось дослівна подяка від наших солдатиків: "…дуже дякуємо за пироги та листа", якого, до речі, написала їм зовсім незнайома жінка. Але вона зуміла ним зігріти їхні юні серця, спромоглася допомогти їм відчути підтримку за тисячу кілометрів. Адже солдатам, які зараз знаходяться за межами військових частин, у непростих польових умовах, ця людська підтримка вкрай важлива — їм приємно визнавати, що про них піклуються.
Нехай усім, хто допоміг організувати цю поїздку, Господь дарує здоров'я і рясно благословить своєю благодаттю!
Слава Україні! Героям слава!
З великою повагою –
Віктор МАКСИМЧУК,
депутат районної ради.
Залишити коментар