Впродовж тривалого часу Волинська обласна рада спільно з редакцією газети "Волинь-нова", співзасновником якої є, проводить засідання інтерактивного прес-клубу. Тема останнього з них, яке відбулося нещодавно, мала назву "І наше слово має стати зброєю".
Зрозуміло, що коли я отримав запрошення взяти участь у засіданні, одразу погодився. Гріх було в умовах, коли українська друкована преса через інфляцію, російську інформаційну навалу, військові події на Сході опинилася майже в патовій ситуації, відмовлятися від спілкування з колегами, а тим більше – з депутатами облради і їх очільником Валентином Вітром, як, зрештою, і відповідальними працівниками облдержадміністрації.
Забігаючи наперед, скажу відверто: дискусія у прес-клубі не налаштовувала на оптимістичний лад. Як підкреслювали виступаючі, вітчизняна журналістика перебуває на краю "прірви". Якщо російські мас-медіа отримують величезну фінансову підтримку з боку держави, голови їх керівників не "забиті" розпачливими думками з приводу того, де взяти гроші на заробітну плату чи оплату вартості поліграфічних послуг, то в Україні, де, за оцінкою багатьох політиків і політологів, відчувається явний програш в інформаційній війні з країною-агресором, ситуація – з точністю до навпаки.
Як нещодавно писала журналістка з Нововолинська Алла Лісова у гостро полемічній статті "Куля в лоб нашій гривні", недолуга фінансово-економічна політика Уряду вбиває не тільки дрібний та середній бізнес – убиває пресу: "Адже в Україні газетний папір взагалі не виробляється, і майже всі поліграфічні матеріали (фарби, пластини) треба купувати за кордоном. Тобто все прив'язане до долара (а він ще до парламентських виборів був удвічі дешевшим)".
Результат "роботи" молодих реформаторів-камікадзе наяву: нині вартість газетного паперу наближається до позначки 20 тисяч гривень за тонну! Якщо зважити, що тільки редакції нашої газети потрібно на рік приблизно 24 тонни паперу, то не важко підрахувати, якою буде сума затрат в кінцевому підсумку (а рік же фактично лишень почався, і ніхто не знає, як події розвиватимуться далі).
В цих екстремальних умовах ніхто з державних високопосадовців навіть словом не обмовився про фінансову або матеріальну підтримку ЗМІ. Якщо в компартійні часи, що б ми про них не говорили і не писали, турбота про журналістів і пресу була поруч із турботою про економіку одним з найголовніших питань, то нині особисто у мене складається враження, що деякі урядовці і нардепи взагалі не підозрюють про існування місцевих періодичних видань або згадують про них винятково під час чергових передвиборних кампаній.
Нічого втішного учасники засідання "круглого столу" не почули й цього разу. Вже минає лютий, а ясності з оплатою за висвітлення діяльності обласних органів влади (як представницької, так і виконавчої) немає ніякої, хоч така оплата передбачена діючим законодавством, якого в Україні ніхто не відміняв.
Чи, може, в обласній раді і облдержадміністрації не хочуть, аби про їх діяльність писали в районних або міськрайонних газетах? А ці газети, до речі, "стоять" найближче до людей, особливо ж там, де часто-густо наші земляки позбавлені можливості не те, що дивитися телевізора, а й слухати радіо. Адже гучномовці, або як їх жартівливо називали "брехунці", там давно мовчать. То звідки ж краянам брати інформацію, щоб об'єктивно оцінювати ситуацію в області?
Слава Богу, що на Ковельщині проблема так гостро не стоїть. Міська рада, як співзасновник газети фінансово допомагає "Вістям Ковельщини". Перший крок у цьому напрямку зробила районна рада і райдержадміністрація, за яким, хочеться сподіватися, будуть і наступні кроки.
Зрозуміло, що більшість учасників засідання інтерактивного прес-клубу висловилися категорично: нині не час для роздержавлення комунальних ЗМІ, про яке говорять-балакають добрий десяток літ. Коли держава в небезпеці, а її фінансово-економічна основа напівзруйнована, слід говорити не про приватизацію газет, а про їх зміцнення і підтримку, високий патріотичний зміст, тверду і послідовну боротьбу за зміцнення державності України.
В цьому (що приємно) мене підтримали голова обласної журналістської організації Михайло Савчак, депутати обласної ради Валентина Блінова, Богдан Дівнич, головний редактор "Волині-нової" Олександр Згоранець. Цікаві, конструктивні думки висловили голова профільної депутатської комісії облради Роман Карпюк, його заступник Віталій Собко, народні обранці Юрій Лазаренко, Євген Недищук та ін.
Отож, чи стане журналістське слово зброєю? Мусить стати, коли хочемо зберегти і врятувати Україну. Щоправда, для цього мало зусиль тільки медійної спільноти. Потрібні рішучі дії з боку київської та обласної влади.
Чи будуть вони? На це запитання позитивна відповідь має прозвучати негайно. Інакше втратимо й те, що маємо.
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: під час засідання інтерактивного прес-клубу в редакції газети “Волинь-нова”.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
ххх
Як ви зрозуміли, шановні читачі, з моїх нотаток вище, ситуація із друкованими засобами масової інформації в Україні якщо не катастрофічна, то близька до цього. Про деякі з причин такої ситуації я сказав.
Але написане мною абсолютно не означає, що журналісти "Вістей Ковельщини" сидять, склавши руки, і чекають, образно кажучи, манни небесної. Ні, ми готові боротися за своє "місце під Сонцем", а, отже, за газету, за її передплатників і читачів.
Оскільки допомоги з Києва і Луцька, судячи з усього, на відміну попередніх, теж кризових, часів не буде, колектив редакції має намір діяти наступним чином.
1. Будемо активно співпрацювати з депутатським корпусом міської і районної рад, а також з районною державною адміністрацією як співзасновниками "Вістей Ковельщини" в напрямку збереження єдиної україномовної громадсько-політичної газети нашого краю.
2. Розглядаємо варіант підвищення передплатної ціни на газету з 1 квітня ц. р. Хоч така ціна порівняно з іншими періодичними виданнями Волині досить висока, ми в умовах інфляції не виключаємо її подальшого підвищення, про що поінформуємо читачів заздалегідь.
3. Редакція з метою економії паперу буде вимушена зменшити обсяг газети, а, можливо, й перейти на одноразовий її випуск (четверговий). При тому відмовитися від двоколірного оформлення четвергових номерів.
4. У зв'язку з цим, на жаль, ми не зможемо забезпечити публікацію усіх листів, які надходять або вже надійшли до редакції. Першочергово буде друкуватися важлива суспільно-політична інформація про події у світі, країні, області, місті і районі, офіційні повідомлення, які має знати населення, тощо.
Частину листів, можливо, будемо оприлюднювати в інтернет-версії "Вістей Ковельщини" після з'ясування причин блокування сайту, через що він "завис" і не може приймати (точніше – роздруковувати) коментарі читачів. Просимо нас зрозуміти і вибачити за тимчасові незручності.
5. Не виключено, що доведеться з 1 квітня ц. р. також збільшити розцінки на рекламу, оголошення, об'яви, котрі публікує газета.
6. Вживемо заходів щодо посилення режиму економії в редакційному колективі (але це, як кажуть, – за окремими планом і лише після скрупульозного його обговорення в колективі).
В народі кажуть: "Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого".
Я не хочу порівнювати себе і своїх колег з тими, що тонуть. Ні, ми ще стоїмо на власних ногах. Але стан справ, повторюю, загрозливий (до речі, не тільки у Ковелі). Вихід ми знайдемо. Головне: не панікувати!
Від Вас, шановні читачі, просимо одного: підтримки. Тієї, як була і в 1990-их роках, і у 2004-2005-их, і тієї, яка потрібна сьогодні.
"Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас. Такою вона була завжди, є і, сподіваюся, буде завжди.
Разом переможемо!
М. В.
Залишити коментар