Дім затишку та спокоюДоля кожного з нас складається по-різному. Так само і старість кожна людина зустрічає по-своєму. Хтось – у теплій, затишній оселі, в колі дітей, онуків, рідних та близьких. Для них старість не така важка, легше переносяться хвороби, і зміст життя є, бо відчуваєш себе потрібним комусь. Але, на жаль, є бабусі та дідусі, котрих на схилі літ чекають, крім хвороб, самотність і безпорадність, бо залишилися одинокими, нездатними себе обслужити.
Саме для таких громадян у місті вже восьмий рік діє стаціонарне відділення для постійного проживання, яке розташоване по вулиці Відродження в будинку №12а, де зараз мешкають 17 громадян, з них — 8 жінок і 9 чоловіків. Найстаршій Христич Валентині Іванівні в лютому виповнилось 90 років. Троє наймолодших інвалідів – віком до 60 років.
Про кожного з наших підопічних можна розповідати довго і цікаво. Їхні біографії типові. В юності кожному з них хотілося високих злетів, бути освіченими, незалежними, впевненими у завтрашньому дні. Але життя внесло свої корективи. Кожна людина — то окрема життєва драма.
Стаціонарне відділення для постійного проживання є структурним підрозділом територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля. Відділення розраховане на 25 одиноких громадян, до якого безоплатно приймаються одинокі громадяни похилого віку, одинокі інваліди всіх груп, і на тимчасове проживання — одинокі хворі (з числа осіб, працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше, як на чотири місяці), які відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та допомоги, соціально-побутових, соціально-медичних та інших послуг.
У стаціонарному відділенні громадяни перебувають на повному державному утриманні, одержують необхідні їм соціальні послуги та відповідно до встановлених норм забезпечуються житлом, одягом, взуттям, постільною білизною та іншим. Підопічні проживають в 11 житлових кімнатах і мають у своєму користуванні кімнату відпочинку (на знімку). Житлові кімнати й побутові приміщення типово обладнані згідно із санітарними вимогами для постійного проживання.
Працівники відділення намагаються максимально наблизити умови проживання наших підопічних до домашніх. Сьогоднішній затишок в установі — це їхній здобуток. Вони не чекають вдячності, а роблять свою роботу так, щоб не було соромно ні перед собою, ні перед людьми.
Цій нелегкій роботі присвятили себе «лікарі людських душ» Валентина Гладишук, Наталія Ващук, Ольга Бондар, Мирослава Книш, Світлана Чуб, Тамара Мельничук, Людмила Войтюк, Галина Войтюк, Валентина Репіленко, які вміють вислухати і зрозуміти людину. Це вони щодня чуйністю, добротою та милосердям полегшують нестерпний біль хворих. Без них, без їхньої щоденної клопіткої праці світ для багатьох наших підопічних видався б безнадійним і чужим.
Як працівник з певним досвідом роботи знаю, як нелегко (навіть у плані психологічної сумісності) доглядати стару немічну людину, особливо лежачу. Кожен, хто тут працює, проходить період звикання. Не обходиться без жалості, сліз.
Основне завдання, яке щодня ставиться перед колективом, — забезпечення належних умов проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги і вдосконалення реабілітаційного процесу. Медичні послуги забезпечує медична сестра відділення, яка проводить огляд мешканців, виконує призначення лікаря, надає першу медичну допомогу, відповідає за вчасне придбання медикаментів для підопічних. Для всіх 11 інвалідів складено індивідуальні програми реабілітації, відповідно до яких забезпечується надання комплексу послуг.
Підопічні стаціонарного відділення отримують чотириразове калорійне харчування.
Для мешканців організовуються відзначення державних та народних свят, ювілеїв. У їх розпорядженні є три телевізори, магнітофон, художня література, періодичні видання.
Колектив чітко усвідомлює, що ми не можемо повернути втрачене здоров’я підопічним, але наш обов’язок — дбати про їх соціальний захист, зігріти теплом їхні «осінь» і «зиму», вселити надію, що їх оточують люди небайдужі, здатні допомогти за будь-яких обставин. Серед підопічних є особи із «характером», які часто бувають чимось незадоволені. З одного боку вік позначається, а з іншого — усвідомлення того, що залишились самотніми. Тут треба бути «нянькою душі».
Всі ми народжені для того, аби творити на землі добро, дарувати оточуючим щастя і радість. І усі ми смертні. Тому працівники стаціонарного відділення намагаються робити своїм підопічним добро, лікувати не лише тіло, але й душу.
Ніна ХІЛЬЧУК, завідувач стаціонарного відділення для постійного проживання.
Фото з архіву відділення.
Залишити коментар