Квіти вдячності і шани
22 червня на меморіалі Слави у Ковелі зібралися представники влади, ветеранських організацій, підприємств, установ, громадськості.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих у роки Другої світової війни, згадали тих, хто поліг смертю хоробрих на полях битв заради мирного майбутнього своїх дітей, онуків і правнуків.
До Вічного вогню лягли квіти шани і вдячності.
Фото
Мирослава ДАНИЛЮКА.
22 червня на меморіалі Слави у Ковелі зібралися представники влади, ветеранських організацій, підприємств, установ, громадськості.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих у роки Другої світової війни, згадали тих, хто поліг смертю хоробрих на полях битв заради мирного майбутнього своїх дітей, онуків і правнуків.
До Вічного вогню лягли квіти шани і вдячності.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
"І голови схиляєм низько, низько…"
22 червня до обеліска Слави в Голобах зійшлися учні, вчителі, представники громадськості, щоб вшанувати тих, хто склав голови на полі битви з ворогом.
Звучить Державний Гімн України. Ведучі мітингу надають слово голові Голобської об'єднаної територіальної громади Сергієві Гарбаруку. В його руках – оберемок польових червоних маків, що символізують кров, пролиту за Перемогу.
Хвилюючим був виступ голови Голобської ветеранської організації Марії Янко. Вона – учасник війни, пережила всі жахіття фашистської неволі.
Виступив також настоятель Свято-Георгіївського храму архімандрит Ніфонт. Його звернення супроводжувалось запаленням свічок пам'яті нашим односельчанам, солдатам-визволителям.
Основною темою виступаючих було побажання спокою і миру в нашій країні, що найбільше сьогодні хвилює кожного з нас.
Пекуча й терпка, як сльоза, була хвилина мовчання.
До підніжжя обеліска Слави від усіх присутніх – дітей, онуків, правнуків – лягають квіти під звуки хвилюючої мелодії.
Війна далека, але пам'ять близько:
На кожнім кроці, в кожнім із сердець.
І голови схиляє низько- низько,
Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець…
Валентина ОСТАПЧУК.
Плакало захмарене небо…
День 23 червня 1941 року вписаний чорною сторінкою в історію найбільших міст Волині – Ковеля, Луцька, Володимира-Волинського. Тут у тюрмах відбулися масові розстріли в'язнів, яким більшовицький
режим виніс жорстокий вирок – розстріл.
Як свідчать факти, замордованими були не тільки ті, хто відбував міру покарання, а й ті, стосовно кого не було ще закінчене досудове слідство. Така була воля катів у кадебістських мундирах на найвищому рівні – у самій Москві, столиці російської імперії.
Вшанувати пам'ять жертв того страшного злочину до Хреста пам'яті у Ковелі 23 червня, коли сльозами-дощем плакало захмарене небо, прийшли громадські активісти, представники міської і районної влади, духовенство.
Панахиду по невинно убієнних звершив благочинний Ковельського благочиння УПЦ КП, настоятель храму Димитрія Солунського о. Анатолій Александрук.
До підніжжя Хреста пам'яті жертв більшовицьких репресій були покладені квіти.
Наш кор.
Квіти вдячності і шани
Виступив також настоятель Свято-Георгіївського храму архімандрит Ніфонт. Його звернення супроводжувалось запаленням свічок пам'яті нашим односельчанам, солдатам-визволителям.
режим виніс жорстокий вирок – розстріл.
Залишити коментар