Благодійність / Друзі пізнаються в біді

– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах. 

Завдяки публікаціям в газетах « Вісник», «Твій вибір», «Вісті Ковельщини» та «Сімейна газета», а також інтернету багато людей довідались про нелегку долю 8-річного хлопчика – Вову Рубіновського, якого мама самотужки з Божою поміччю ставить (в повному розумінні слова) на ноги. 

Нагадаю: хлопчик не ходив сам, не одягався. А тепер, після декількох сеансів лікування у Трускавці, Вова сам, тримаючись за поручні може зайти аж на 4-й(!) поверх. 

Попередньо я згадувала, що хлопчик мріяв мати хоча б старенький ноутбук або планшет. Виявляється, Бог знайшов і таких людей, які, прочитавши в газеті про Вову, по телефону зв’язалися з мамою і приїхали в Ковель до хлопчика, щоб збулася мрія дитини – подарували планшет. Це подружжя – старшого віку, родом з смт Люблинця і с. Довгонос. Майже 50 років тому після закінчення вузів залишились працювати і жити у Києві. 

Прізвища свого навідріз відмовились називати, сказали: «Ми не хочемо себе афішувати. Нам це не треба. Ми не депутати, що дадуть копійку, а кричать, що дали мільйон». Ці хороші люди назвали лише свої імена: Анатолій Костянтинович і Клавдія Іванівна. Вони навіть сфотографуватися не схотіли. Мама Вови Руслана  Сергіївна від щирого серця дякує цим сивочолим людям і шле низький материнський уклін за їхнє добре серце. Зараз хлопчик не натішиться планшетом, завдяки якому він вивчає підводний світ риб, водоростей, мешканців океанів та морів.

Через інтернет, зайшовши на сайт газети «Вісник», про Вову дізналися і в Польщі. Подружня пара поляків українського походження з м. Щеціна пан Іван з дружиною завітали до Рубіновських у гості. Вони привезли для хлопчика продукти, одяг, взуття, пральний порошок, ортопедичне взуття, предмети особистої гігієни. Вова дуже вдячний цим людям. На знак вдячності дочки Руслани Сергіївни Анна і Вікторія подарували полякам картину, вишиту бісером, але благодійники не захотіли взяти її безоплатно – тож дали  гроші, які пішли на лікування Вови. 

Сім’я Рубіновських вдячна ковельчанину Андрію Луцику та його друзям, що служили в АТО, за подарований сучасний ролятор і за смачний шоколад. Вова прямо «бігає» з ним по вулиці. Каже: «Головне – відірватися від землі! Я як буду сам ходити – то обійду всіх сусідів, усі магазини…». Дитина дуже оптимістично налаштована. Хлопчик має багато друзів. Він свою маму настроює на позитив, не дає їй опускати руки. Жодного разу Вова не сплакнув, не відмовився від процедур, коли йому робили розтяжку в паху, і на диво лікарям, лікування  дає позитивні результати. 

А тепер дуже важливо не упустити момент і у листопаді знову поїхати на лікування. Для цього необхідно зібрати 30 тисяч гривень. Бог ніколи не залишає таких людей у біді. Коли  вони поверталися з Трускавця додому, подорожчали квитки на потяг, і їм вистачило грошей лише до Львова, а 150 гривень ще потрібно було заплатити до Ковеля. Мати, не маючи ні копійки грошей, з подивом побачила, що на картку надійшли гроші від невідомої людини в сумі 150 гривень. Хіба це не Божа милість?

Вова молиться за усіх, хто йому допомагає, і просить Бога, щоб у них ніколи не боліли ноги і спина, а лікарям просить у Бога повернути здоров’я, яке вони витратили на нього. Руслана Сергіївна також дуже вдячна своїй мамі Присяжнюк Ларисі Олександрівні, яка живе в Луцьку, за моральну і фінансову підтримку. Бабуся хоче, щоб онучок швидше вилікувався, а тому кожного місяця зі своєї мізерної пенсії відкладає гроші.  Вона сама перенесла інсульт, втратила зір.

Вова і його мама сподіваються на Божу допомогу, на те, що через небайдужих людей сім’я знайде кошти на реабілітацію,  і звертається до всіх, хто може і хоче допомогти їм.

Сім’я проживає у м. Ковелі на вул. Коперника, 39. Тел. 066-342-47-89 – мама Рубіновська Руслана. Картка ПриватБанку 4149497845629940.

Галина Оліферчук.          

– Я тепер «зірка» ютуба, – каже Вова Рубіновський. Мене і про мою долю знають в інтернеті та в усіх газетах. 

Завдяки публікаціям в газетах « Вісник», «Твій вибір», «Вісті Ковельщини» та «Сімейна газета», а також інтернету багато людей довідались про нелегку долю 8-річного хлопчика – Вову Рубіновського, якого мама самотужки з Божою поміччю ставить (в повному розумінні слова) на ноги. 

Нагадаю: хлопчик не ходив сам, не одягався. А тепер, після декількох сеансів лікування у Трускавці, Вова сам, тримаючись за поручні може зайти аж на 4-й(!) поверх. 

Попередньо я згадувала, що хлопчик мріяв мати хоча б старенький ноутбук або планшет. Виявляється, Бог знайшов і таких людей, які, прочитавши в газеті про Вову, по телефону зв’язалися з мамою і приїхали в Ковель до хлопчика, щоб збулася мрія дитини – подарували планшет. Це подружжя – старшого віку, родом з смт Люблинця і с. Довгонос. Майже 50 років тому після закінчення вузів залишились працювати і жити у Києві. 

Прізвища свого навідріз відмовились називати, сказали: «Ми не хочемо себе афішувати. Нам це не треба. Ми не депутати, що дадуть копійку, а кричать, що дали мільйон». Ці хороші люди назвали лише свої імена: Анатолій Костянтинович і Клавдія Іванівна. Вони навіть сфотографуватися не схотіли. Мама Вови Руслана  Сергіївна від щирого серця дякує цим сивочолим людям і шле низький материнський уклін за їхнє добре серце. Зараз хлопчик не натішиться планшетом, завдяки якому він вивчає підводний світ риб, водоростей, мешканців океанів та морів.

Через інтернет, зайшовши на сайт газети «Вісник», про Вову дізналися і в Польщі. Подружня пара поляків українського походження з м. Щеціна пан Іван з дружиною завітали до Рубіновських у гості. Вони привезли для хлопчика продукти, одяг, взуття, пральний порошок, ортопедичне взуття, предмети особистої гігієни. Вова дуже вдячний цим людям. На знак вдячності дочки Руслани Сергіївни Анна і Вікторія подарували полякам картину, вишиту бісером, але благодійники не захотіли взяти її безоплатно – тож дали  гроші, які пішли на лікування Вови. 

Сім’я Рубіновських вдячна ковельчанину Андрію Луцику та його друзям, що служили в АТО, за подарований сучасний ролятор і за смачний шоколад. Вова прямо «бігає» з ним по вулиці. Каже: «Головне – відірватися від землі! Я як буду сам ходити – то обійду всіх сусідів, усі магазини…». Дитина дуже оптимістично налаштована. Хлопчик має багато друзів. Він свою маму настроює на позитив, не дає їй опускати руки. Жодного разу Вова не сплакнув, не відмовився від процедур, коли йому робили розтяжку в паху, і на диво лікарям, лікування  дає позитивні результати. 

А тепер дуже важливо не упустити момент і у листопаді знову поїхати на лікування. Для цього необхідно зібрати 30 тисяч гривень. Бог ніколи не залишає таких людей у біді. Коли  вони поверталися з Трускавця додому, подорожчали квитки на потяг, і їм вистачило грошей лише до Львова, а 150 гривень ще потрібно було заплатити до Ковеля. Мати, не маючи ні копійки грошей, з подивом побачила, що на картку надійшли гроші від невідомої людини в сумі 150 гривень. Хіба це не Божа милість?

Вова молиться за усіх, хто йому допомагає, і просить Бога, щоб у них ніколи не боліли ноги і спина, а лікарям просить у Бога повернути здоров’я, яке вони витратили на нього. Руслана Сергіївна також дуже вдячна своїй мамі Присяжнюк Ларисі Олександрівні, яка живе в Луцьку, за моральну і фінансову підтримку. Бабуся хоче, щоб онучок швидше вилікувався, а тому кожного місяця зі своєї мізерної пенсії відкладає гроші.  Вона сама перенесла інсульт, втратила зір.

Вова і його мама сподіваються на Божу допомогу, на те, що через небайдужих людей сім’я знайде кошти на реабілітацію,  і звертається до всіх, хто може і хоче допомогти їм.

Сім’я проживає у м. Ковелі на вул. Коперника, 39. Тел. 066-342-47-89 – мама Рубіновська Руслана. Картка ПриватБанку 4149497845629940.

Галина Оліферчук.