22 листопада 2004 року увійшло в історію України як день початку Помаранчевої революції. Це – день, коли ми довели собі, нашій владі і всьому світу, що мільйони людей, об’єднані однією ідеєю, можуть без жодного застосування зброї відстояти своє право на волевиявлення.
Варто підкреслити, що прикладів подібних революцій у світовій практиці зовсім небагато. Це – рідкісний випадок у світовій історії, коли населення усієї держави в надзвичайно короткий строк об’єдналось задля захисту своїх прав і зробило це мирно. В цей період Україна стала для світової спільноти прикладом єдності та перемоги демократичних процесів над протидіючими силами.
За президентства Віктора Андрійовича Ющенка 22 листопада було визнаним на державному рівні як День свободи. Ця дата мала місце поруч таких державних свят, як День Незалежності, День конституції та День соборності України. І це правильно, адже, як і під час Референдуму про визнання України незалежною державою, саме від нас залежало, яким шляхом піде наша країна.
Сьогодні у ЗМІ все частіше звучать питання наслідків Помаранчевої революції і все частіше роль цієї події нівелюється. Нас намагаються переконати у тому, що це принесло для держави лише збитки та розбрат і, як наслідок, призвело до «руїни». Але я, як активний учасник подій на Майдані, знаю, які насправді наслідки хочуть від нас приховати. В цей період ми побачили, що провести зміни в країні – можливо, що змусити владу почути народ – можливо, що не піддатись злочинним діям провладних сил – можливо.
Багато речей, які здавались непосильними, стали можливими. Ми відчули себе єдиним народом, незалежно від берегів Дніпра, регіонів, мовних та інших розбіжностей. Побратимом був кожен, хто стояв пліч-о-пліч на Майдані. Майдан був не лише у Києві, але й в кожному місті та селі, у кожному домі.
У 2010 році Указом Президента України Януковича Віктора Федоровича святкування Дня свободи було перенесено на День соборності України. Це було зроблено для того, щоб применшити важливість цієї дати та поступово викреслити її зі свідомості українців. Сучасна влада робить усе, щоб звести значення Помаранчевої революції нанівець. Тисячі людей на Майдані Незалежності перетворюються у жменьку незадоволених владою людей, піднесення духу народу – в обман та зневіру, а всенародне об’єднання – в ілюзію.
Саме для цього знову було порушено мовне питання, щоб посіяти розбрат, змусити нас забути, що ми єдині і в цій єдності здатні багато на що. Але всупереч будь-яким намаганням антиукраїнських сил ми залишаємось великим волелюбним народом.
У день свята я зичу всім оптимізму, незламності духу і віри в майбутнє країни!
Ігор ВЕРЧУК,
учасник подій Майдану
2004 року, депутат Ковельської районної ради.
Залишити коментар