Жертвам голодоморів присвячено«…Можна вбити людину.
Можна вбити мільйони
людей.
Та не можна вбити
пам’ять людську:
Пам’ять народу – не
убієнна».
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок в нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючі сторінки, де чорним шрифтом викарбовано слова: «Голод», «Голодомор». 24 листопада – день вшанування загиблих у часи голодоморів.
Напередодні 80-ої річниці голодомору 1932-1933 років у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 м. Ковеля було проведено вечір-реквієм «Схилімо голови в скорботі…» за участю начальника управління освіти міста В. В. Бичковського, методиста Палацу учнівської молоді ім. І. Франка Л. Д. Посполітак, представника громадської організації «Союз Українок» М. А. Хотинської та лідерів учнівського самоврядування шкіл міста.
Під час проведення заходу ведучі – учите
ль історії Роман Вітрик та заступник директора з виховної роботи, а також учні 6-В класу (класний керівник Н.П. Абрамчук) розповіли про страшні події 1932-1933 років. Присутні ледве стримували сльози.
Представниця місцевої філії «Союзу Українок» М. А. Хотинська поділилась інформацією про діяльність громадської організації в роки голодомору.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять жертв Голокосту 1932-1933 років. А на столі перед Іконою Божої Матері горіла запалена свічка пам’яті, лежало п’ять колосків, перев’язаних чорною стрічкою.
Після завершення заходу присутні мали можливість переглянути тематичну виставку художньої та історичної літератури «Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр.», яку підготував учитель історії та права А. А. Воздіган. Лідери учнівського самоврядування вели мову про штучні причини та страшні наслідки сталінського терору за «круглим столом» під керівництвом соціального педагога школи В. В. Шворак, практичного психолога О. О. Кондрацької та педагога-організатора І. В. Тарновської.
Ірина Андріюк,
заступник директора з виховної
роботи ЗОШ № 10
м. Ковеля.
НА ЗНІМКАХ: під час вечора-реквієму «Схилімо голови в скорботі...».
Фото з архіву школи.
«Прости нас, пам’яте, прости» – під таким гаслом 24 листопада пройшов мітинг-реквієм, присвячений пам’яті жертв голодомору, у будинку культури с. Зеленого.
Вступним словом захід відкрив Зеленський сільський голова Володимир Дригуля. Автор цих рядків розповіла присутнім про причини голоду 1932–1933 років та його наслідки.
Священиком Святопокровської церкви отцем Віктором була відслужена панахида по невинно убієнних. Учасники мітингу-реквієму хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодомору та запалили свічки.
У холі будинку культури в цей день діяла книжкова виставка «Трагедія ХХ століття», організована завідуючою бібліотекою Юлією Шумерук.
Наталія ФЕСЬ,
художній керівник будинку
культури с. Зеленого.
24 листопа
да, у День пам’яті жертв голодоморів, працівники Голобської селищної бібліотеки провели вечір пам’яті.
На столі – ікони у вишитих рушниках і запалена свічка. Такі ж свічки – у руках присутніх (на жаль, прийшли на цей захід лише працівники селищної ради та хористи УПЦ КП св. Петра і Павла на чолі із священиком отцем Андрієм Сехом). Поряд на столі – виставка книг, які розповідають про жахливу сторінку в житті українського народу.
Завідуюча бібліотекою Валентина Січкар, виступаючи, навела вражаючі цифри про той час: вмирало щохвилини 17 людей, щогодини – тисяча, щодня — 25 тисяч. За вісім місяців від Покрови 1932 року до Трійці 1933 року Україна перетворилася на величезний цвинтар.
Люди божеволіли від голоду. Кидали їх прямо в яму без труни, без квітів. Вічні хлібороби, які виростили і зібрали зерно, падали, виснажені голодом, бо у них забрали все, навіть квашені огірки та капусту. До Європи було вивезено з України у 1931 р. 51 млн. пудів зерна, у 1932-ому – 18 млн., у 1933-ому – 10 млн.
З хвилюванням говорив про жахи голодомору і Голобський селищний голова Сергій Гарбарук. А отець Андрій пристрасно закликав берегти в пам’яті ці події, шанувати те, що маємо. «А коли говорять про ціну хліба, то мені хочеться сказати, що він безцінний. Без нього немає життя…», – сказав священик (на знімку ліворуч).
Потім відбулася панахида за участю священика та хористів.
На другий день під час служби знову підносилась молитва до Бога за безневинно загиблими та замореними і продовжилась панахида на вулиці біля Хреста. Матушка Ірина із своїми дітками Діаною та Андрійком запалили і поставили цілий рядочок свічечок пам’яті (на знімку внизу).
Такі заходи потрібні не для «галочки», а для виховання свідомості, милосердя, щоб нами не оволоділа тяжка недуга, назва якій – байдужість. Пам’ятаймо про це!
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.
Фото з архіву бібліотеки.
Залишити коментар