Свободу не зупинити!Як безпосередній учасник Помаранчевої революції 2004-го року, після аналізу подій, котрі відбулися пізніше, приходжу до висновку – тисячу разів мали рацію наші предки, які говорили: «Революцію роблять романтики, плодами користуються авантюристи, а до влади приходять негідники».
З моєї точки зору, романтики – це ті, хто з першого дня вийшов на майдани, поїхав до Києва, ходив там на нічні чергування- блокування будівлі Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, ночував на підлозі Українського дому, Будинку профспілок, жив у палатковому містечку, мокнув під дощем і снігом, мерз на дошкульному вітрі, захищаючи ідею Свободи.
Авантюристи – це ті, що, як риба, знають, де глибше і тепліше, або звірина, що тримає ніс «за вітром». До них відношу 90 відсотків «революційних» штабістів у Києві, кар’єристів з нашого «Білого дому», «підтанцьовщиків», котрі їздили в столицю, щоб «засвітитися» (мовляв, і вони там були). Сюди ж належать спритники, котрі на Помаранчевій революції добряче нажилися.
Бо навіть сьогодні невідомо, чим Ковель допоміг Майдану. Наприклад: скільки «бусів» було відправлено, скільки харчів і одягу завезено, скільки грошей зібрано на ковельському майдані і де вони поділися? А рахунок грошам ішов на сотні тисяч гривень! Не менш цікаво було б дізнатися, хто з колишніх наших проводирів побудував особняки, придбав автомобілі і т. д. і т. п.
Негідники, як на мене, – це ті, хто, вчасно одягнувши помаранчевий шарф, залишився у владі або пройшов у неї на революційній хвилі й почав торгувати земельними ділянками, нерухомістю тощо, хто, ставши депутатами від «Нашої України», зрадив голову партії Віктора Ющенка. Більше того: на цьогорічних виборах агітував за Партію регіонів, кандидатів-авантюристів, фактично борючись проти «Нашої України».
Хотілося б отримати відповідь і на таке запитання. Після Помаранчевої революції окремі з ковельчан були нагороджені номерними значками «Гвардієць революції». Хто вони, ці особи, і за які заслуги їх нагородили? Адже це – відзнаки від Президента України Віктора Ющенка. Чи носять їх нагороджені, чи відмовилися від них?
Дивує мене й те, що на Ковельщині, яка у 2004 році активно підтримала Помаранчеву революцію, цьогоріч фактично не святкували День свободи. Ніби ж і влада у нас демократична, і ряди «помаранчевих» колись налічували тисячі чоловік. Де вони тепер? Чому мовчать і не виявляють активності?
На цьогорічних виборах я голосував за «Нашу Україну» і за Віктора Ющенка. Багато хто вважає Віктора Андрійовича «зрадником». А, можливо, не він зрадив, а зрадили його колишні соратники?
А хто зрадив після виборів до Верховної Ради України Юлію Тимошенко? Адже вона закликала бойкотувати новообраний парламент. Та її пропозиція для теперішніх «опозиціонерів» залишилася порожнім звуком. Як тепер бути тим, хто голосував за Об’єднану опозицію? Вони ж віддали свої голоси за Юлю, а вийшло, що за зрадників. За тих, хто в свій час зрадив В. Ющенка (не без участі Ю. Тимошенко), а тепер зраджує Юлю.
По великому рахунку, зрадженими виявилися Україна, віра народу в справедливість, яку по-хамськи розтоптали.
Але мою віру не похитнути. Я впевнений: Свободу не зупинити! Щоб сталося так, багато не треба. Просто не потрібно бути рабом.
Володимир КРАВЧУК,
громадський активіст.
Залишити коментар