Редакційна пошта / Феномен Григорія Сковороди

25.12.2012

Феномен Григорія Сковороди

"Дороги йшли, врізалися з розгону
У племена, Помпеї, города…
Сивіли і відходили Платони,
І формули слідів читав
 Сковорода".
(Борис Олійник, "Дорога").
В грудні цього року минуло 290 років від дня народження Великого Українця – філософа, педагога й письменника Григорія Сковороди. Він залишив нам щедру спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і  щодо світогляду свого – чисту та моральну.
Високим цілям пробудження народу віддав своє життя народний мислитель і справжній його просвітитель. Його життя горіло вогнем любові, ненависті, правди і розуму. Він був сам патріотом, прищеплював і виховував у людей священне почуття любові до своєї Батьківщини. У кожному селі, яке він відвідував, з'являлися його послідовники, бо загальновизнаним є твердження, що саме життя Сковороди і його усне слово діяли сильно на світогляд і почуття народу.
Сковорода не вірив у можливість служіння людям поза своєю Батьківщиною. Він писав: "Всяк мусить пізнати  свій народ і в народі себе. Чи ти рус? Будь ним… Чи ти лях? Лях будь… Німець? Німечествуй. Все добре на своєму місці і в своєму лиці, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду".
У своїх філософських поглядах Г. Сковорода підносить значення розуму. І цим він гідно представляв слов'янський світ перед найпередовішою філософською думкою XVIII століття.
Цікаві погляди Сковороди щодо щастя людини. Людина, як твердить він, не тремтячий раб, а "коваль свого щастя", "шумливий, бурхливий дух". Сам залізної, монолітної натури, він готовий був платити життям за ідею і вважав, що шлях до щастя – "наслідування блаженній натурі".
Бажаєш бути щасливим? Для цього не треба їздити  за моря, колінкувати перед сильними світу сього – щастя завжди і всюди з тобою, його треба тільки пізнати. Він дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки та життя, бо навчав, як жив, а жив, як навчав.
Все своє життя мандрував Україною і країнами Єропи. Сам вчився і когось навчав. Спостерігав, думав, аналізував і робив висновки, залишивши нам у спадок своє унікальне, неповторне "любомудріє", яке ми повинні черпати цілими пригорщами з цілющого, життєдайного джерела його творчості.
Ось окремі афоризми Григорія Сковороди:

• Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестане вчитися, хоча б зовні він і здавався  бездіяльним.
• Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, адже турбота – рух душі, а життя – рух.
• Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
• Надмір породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга – душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
• Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Добрий  розум робить легким будь-який спосіб життя.
• Бери вершину, і матимеш середину.
• З усіх утрат – втрата часу  найтяжча.
• Більше думай, і тоді вирішуй.
• У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
• О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо такими ж у порядних вчинках.
• Немає  нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
• Хіба не любов усе єднає, будує, творить подібно до того, як ворожість руйнує?
• Як ліки не завжди приємні, так й істина буває сувора.
• Як нерозумно випрошувати те, чого можеш досягти!
• Всяка їжа і пиття смачні і корисні, але треба знати час, місце та міру.
• Пізнаєш істину – ввійде тоді у кров твою Сонце.
• Не розум від книг, а книга від розуму створилась.

Антоніна Гладун,
член Ковельської філії
"Союзу Українок".
с. Радошин.