У них живе хліборобський духНа районному святі працівників сільського господарства були присутніми не тільки господарі жнив і ферм, а й представники інших професій. Бо всі ми – єдина сім'я, в якійсь мірі маємо взаємозв'язок. Ми, педагоги, наприклад, вчимо учнів любити землю, виховуємо майбутніх хліборобів.
А в колгоспні часи з учнями допомагали збирати врожай овочів, піднімати із стелищ льон у Голобах і в навколишніх селах. Та й привітати хотілось знайомих із святом, бо серед них є і наші учні.
То як же не піти? Районний будинок культури був переповнений.
На сцену під час вручень нагород, квітів, подарунків один за одним піднімались і сивочолі представники виробництва, і молодь. Серед них не можна було не звернути увагу на юного красеня із Жмудчого, випускника Голобської ЗОШ Олександра Рудніка.
Знаю їхню сім'ю здавна. Це – найкращі господарі землі в селі. Земля тут, як кажуть старожили, найродючіша, як масло, хоч на хліб намазуй. Але біля неї треба трудитися, докласти не тільки сил і здоров'я, а й знань.
Тож два сини Зінаїди і Володимира Рудніків після школи подались в науку, яка пригодилася б в першу чергу у селі. Саша столярку будь-яку може виконати тепер, Славик з електрикою та електронікою на «ти».
Хлопці з дитинства, дякуючи батькові, любили техніку. Мають всю, яка потрібна в господарстві, і зберігають її в належному порядку, вміють нею керувати. І не тільки, а й можуть розібрати, знайти причину несправності. Їм не треба викликати майстрів, бо самі всьому дають раду. Агрономію опановують на курсах фермерів.
Недалеко від батьківської домівки, в центрі села, сини побудували самотужки хати, бо мають сім'ї вже. У Сашка будинок ошатний і красивий, ніби казковий. Сюди приємно прийти відпочити після щоденних справ.
Справжній господар, який важко працює на землі, повинен мати свій дім. Бо тоді для чого б так гарувати? Тільки, на жаль, в нашому суспільстві не кожному вдається чогось досягти невтомною працею. А на село в першу чергу треба звернути увагу, бо воно всіх годує.
Є в родині Рудніків представники різних професій: вчителі, медики, кухарі, механізатори, електрики, ветеринари, бухгалтери. Їхня донька Світлана з дитинства має хист до шиття, тому після Хмельницького університету здобула спеціальність модельєра. Згодом в Луцьку освоїла фах закрійниці, і тепер там працює на фірмі "Едельвейс". Всій родині шиє будь-який одяг. У село приїжджає допомагати по господарству.
У місті добре, але спустишся з тих поверхів – і кругом усе чуже або спільне. В селі ж – і квітники, і грядки, і садок, і роздолля полів, а вдалині видніється ліс з грибами, ягідьми та свіжим повітрям. За дарами лісу сюди приїжджають звідусюди. Цю красу Сашко любить фотографувати.
У батьків повно живності всякої, бо ж мама Зіна ще й обіди готує для тих, хто помагає їм у польових роботах. Тож вся продукція своя.
Все є в селі для життя, тільки не лінуйся. Лише водоймища немає. Але сім'я має можливість подолати будь-яку відстань, аби відпочити на річці чи озері, а то й морі.
Турбуються Рудніки і про односельчан, про тих, хто їм допомагає, переймаються їхніми проблемами. Люди в селі шанують цю родину і вдячні їм за можливість працювати.
Заслуга, звичайно, в першу чергу батьків, що виховали таких працьовитих дітей, скерували їх на вибір правильного життєвого шляху. Вони є їхньою гордістю та взірцем для інших, як треба жити, працювати, досягати поставленої мети, мати хороші результати. Бо університети тільки розвивають, а розум і любов до праці в людини – від природи, від батька і матері.
Бабуся з дідусем мають шестеро онуків, яких теж привчають до праці. Тут панують необмежені взаємна доброта і любов. Чотири сім'ї – це нерозривний міцний ланцюг – опора і надія держави.
У Жмудчому багато міцних господарств. Власники їх не шукали після розпаду колгоспу кращого життя за межами рідної землі, а будують його вдома. Це сім'ї Михайла Кисіля, Петра Біліча, Василя Захарчука, Федора Чумака, Олександра Козачука, Леоніда Мартинюка, Євгена Ковальчука та ін.
І живуть жмудчани дружно. Треба було бачити, як вони організовано в кінці листопада вийшли на впорядкування місця вічного спочинку. Майже цілий день працювали, незважаючи на дощ.
Тож хай усім буде в радість працювати на землі, яка щедро обдаровує тих, хто її любить, хто плекає великі врожаї і трудитися в поті чола.
Хай Ваша життєва нива колоситься золотом щастя й добра. Бо Ви вносите вагомий вклад у розвиток сільського господарства району.
З наступаючими зимовими святами, шановні жмудчани!
Хай супутниками Вашого життя будуть віра, надія і любов!
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар