Багаті сорому не маютьСтаття "Україна в небезпеці" за 29 січня цього року схвилювала людей, які не байдужі до долі нашої держави. Мабуть, у редактора був червоний телефон другого дня, бо до мене й то дзвонили, аби поділитися враженнями. Це – крик душі й біль серця.
Одних стаття налякала (так і сказала жінка зі Жмудчого); ще одна з Голоб крізь сльози говорила, й інших заставила задуматись над тим, що нас чекає, а ще дехто висловив вдячність Миколі Григоровичу, який вболіває сам за державу і закликає всіх зробити висновок, спонукає до дії.
Але якими мають бути ті дії? Якби то від нас залежало, а ми ж – безсилі. Сила в тих, у кого влада, а влада, в першу чергу, думає про себе і своїх ближніх.
Все прихватизовується. А що далі? Добре, якщо власник не скоротить робітників, виплачуватиме вчасно зароблене, розвиватиме потужність виробництва. А якщо з метою наживи збанкрутує згодом фабрика чи завод, власник нагребе в кишені і чкурне за кордон, як Лазаренко?
Люди залишаться біля розбитого корита. І куди їм подітися? За кордон? А там що: з неба падає? Такі ж люди, так же працюють, але порядки не ті. Про Білорусь вже наслухались і набачились, бо ж по сусідству. У Польщу наші люди їдуть за порятунком, а колись до нас їздили поляки і все "гребли" з наших магазинів, бо дешевше було, як у них.
Все зруйнували, розграбували, закрили, скоротили. Я вже не говорю про великі промислові міста. У нас, в містечку Голобах, колись працювали РММ, ПМК, АТК, завод побутової хімії, плодоконсервний завод, комбікормовий, бурякопункт, маслозавод, зерноочисний комплекс. І скрізь були робочі місця.
Де все тепер поділося? Ніхто тоді не прагнув за кордон. А зараз що? Перевелись овочі і фрукти, які здавали люди на консервний завод, чи кабанчики не годують, яких здавали на тушонки, ковбаси, й збували навіть в Ленінграді? 2 тисячі робітників було задіяно не тільки з Голоб, а й з навколишніх сіл. З чиєї "легкої" руки все враз зникло? Проте відновити ніхто не береться. А треба було б, бо це ж говорить про те, що тоді створити могли, а тепер тільки руйнувати уміють? А де ж справжні господарі, а не руйнівники?
Поїхати за кордон не всі можуть і не хочуть. Бо чого їхати, наприклад, людям з вищою освітою і там горщики виносити? Дехто спивається, дехто іде на крайність (маю на увазі злочини). Слава Богу, що таких мало, а багато є тих, що хочуть трудитися. Особливо жаль мені господарів землі. Працюють важко, щоб добитись результатів, а збути свою продукцію по такій ціні, аби вижити в цьому світі, – не можна. Бо свого виробника не цінять. Уже й М. Азарову дійшло, що всі в імпортних сорочках, а не у своїх. А де ж будуть у своїх, як льон тепер не сіють? В першу чергу треба дбати про тих, хто хліб вирощує.
А в той час ті, що співають, і «кривляються» на телеекранах, ціняться досить високо. Будують котеджі за містом, бо вже тісно в квартирі, бункери (як Ірина Білик), без ресторанів не можуть обійтись і дня, відпочивають на Мальдівах, в Еміратах, Таїланді, Маямі. Вони не вгадають, як розкошувати, де свої гроші подіти, дарують один одному мільйонні (вартістю) подарунки.
А оте посміховисько (Вєрка Сердючка) купила дорогу машину і подарувала в Англію. Краще б дала зайві кошти тим, хто просить в теленовинах, щоб врятувати дитину від хвороби, бо лікування чомусь за кордоном, а не в нас, дуже дороге. Хай би олігархи, як усі, на зарплату жили, а інші доходи ішли в державу, тоді б не жирували і не займалися розпустою.
Син Таїсії Повалій, наприклад, таке плів на днях у передачі "Особливе", яку веде Соломія Вітвіцька, що огидно було слухати. Сиділа, чекаючи "Роксолану", і думала: "А де ж культура, де наші діти і онуки наберуться її, якщо отаке заполонило світ? Де ж міністр культури? Чого допускається на люди така вульгарність? У людей по декілька дітей, і вони такого собі не дозволяють, а то один син у матері і вона його не виховала так, як треба. І ще ж "крутиться" в галузі мистецтва, яке повинно підносити людину, а не опускати».
Думаю, зі мною будуть згодні, що передача "Розсміши коміка" не потрібна, бо ті гроші із сейфа, що так щедро роздає Зеленський, повинні рятувати хворих, а не смішити за 1 хвилину. Один раз подивилась і зрозуміла, що не туди гроші йдуть. По суті – на вітер. А шахтарям, що ризикують життям, затримують зарплату часом.
"Світське життя" дратує бідних. А чого бідних? Бо безробітні шматку хліба раді, а тут така розкіш. І образливо, що там багато народних депутатів серед багатих, а повинні бути серед простого народу, вивчати його життя, щоб допомогти вижити. Ось такі наші реалії.
Хто думає по-іншому – полемізуйте.
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар