Не так все й погано, як здається авторуВідповідь на статтю Галини ОЛІФЕРЧУК "Про "це"..."
Дозвольте і я скористаюся своєю свободою. Так, тієї свободи тепер багато. Вона скрізь. І те, що раніше було табу, – тепер норма життя. Це погано чи добре? Як на мене – це закономірно.
Ознайомившись з Вашою точкою зору, мимоволі подумала, що "це" – не ще один з видів стосунків між людьми, не вид любові чи, навіть, не вид способу розмноження людей (якщо вже на те пішло), а, як мінімум, деспотія на найвищому рівні.
Ви пишете, що не потрібно калічити юні душі. Вибачте, а чим калічити? Чомусь вилаятися у присутності дитини можна, а розповісти їй таємницю появи на світ – ледве не злочин, що веде до знищення моралі.
І зрештою, а коли ж розповідати? Ви самі зауважили, що діти знають про «це» уже в 6 класі. Я Вам скажу, що навіть раніше. Набагато раніше! Просто ми вдаємо, що не помічаємо. "Як це так, щоб моя дитинка була такою розпущеною? Та які хлопці?! Вона ще ж маленька!" А одного прекрасного дня ота "маленька" приносить в подолі уже своє дитятко…
Я впевнена, що дітям потрібно починати розповідати про стосунки між особами протилежної статі ще в дитячому садку. Так, звичайно, це не мають відразу бути розмови про секс. Варто почати з культури спілкування між чоловіком та жінкою, згодом переходити і до більш «дорослих» тем.
Ви стверджуєте, що «викладачами» для дітей виступають вулиця і порножурнали. Ну, а звідки їм черпати інформацію??? Хоча то брехня, що тепер в школах не вчать "цьому". Так, окремого предмета немає, проте є курс біології за 9 клас, коли учні вчать анатомію і одним з розділів є репродуктивна функція організму.
На цих уроках ми дізналися не лише про те, як власне відбувається зачаття та народження дитини, але й дивилися фільм на цю тему, вивчали, які є венеричні захворювання. І я не можу зрозуміти, що тут аморального? Це – життя!
Також інколи у школах проводять виховні години на відповідну тему. Ось буквально на цьому тижні ми мали таку виховну годину, на яку було запрошено лікаря-гінеколога. Лікар розповіла про основні ризики початку раннього статевого життя, про небезпеку та аморальність абортів, про венеричні захворювання і згадала про те, що у цьому плані ми доволі відстала країна.
Якщо порівняти рівень поінформованості молодих людей європейських країн та молодих українців, то побачимо разючу відмінність. Там дитина не боїться говорити з батьками на цю тему, бо й батьки не бояться говорити з нею! І там секс уже перестав бути тим забороненим плодом, який обов'язково треба скуштувати і чим раніше, то краще, аби не відставати від друзів…
Ви пишете: "А якби у школах, вузах навчали, як треба поводитись на людях, а дитячу аудиторію налаштовували на тему виховання, то не було б такої розпусти, як тепер".
А хіба не навчають? Хіба не налаштовують? І тепер читають Коцюбинського і Некрасова, просто поряд з ними існують інші, сучасні письменники. Не завжди такі геніальні, але митці в яких, крім самопожертви і безмежної дитячої наївності та любові, існують й інші теми. Секс серед них теж присутній. І знаєте, чому? Бо "кожному поколінню сняться свої кошмари…", – як пише Ліна Костенко.
Час Хариті минув. Хтозна, що буде завтра. Може, й ми уже незабаром зуміємо перейти оту межу хіпі та вседозволеності, і на перший план вийде мораль.
І тут ще варто зрозуміти, що ми називаємо мораллю. Я знову Вас цитую: "Якщо вже так хочуть дітей навчити "цьому", то не в такому віці і не в такий спосіб". А в який спосіб? Ніхто ж дітям на уроках не показує порнофільмів. Ніхто не змальовує якісь неприродні події. І ніхто нікого не лякає.
І якби сексуальне виховання починалося ще з дитячого садочка, то потреба у порнофільмах серед підлітків взагалі б відпала. Їхню цікавість змогли б задовольнити якщо не батьки, то хоча б вчителі чи лікарі.
Таке навчання не є аморальним. Воно є життєво необхідним.
Тут з'являється ще один нюанс. Власне, з'явився він давно, проте чомусь його замовчують. Відповідне виховання мають отримувати не лише діти, а й батьки. Бо наші батьки бояться, вчителі соромляться, а дітей вчить вулиця. І результат не змушує себе чекати: юні матусі, аборти, репродуктивне здоров'я зведено нанівець...
Тому дитячі душі дійсно не варто калічити – їх необхідно зрозуміти і допомогти. А свободою просто треба навчитися правильно користуватися…
Тетяна ЛОМАКОВА.
Залишити коментар