Редакційна пошта / Ще в полоні зими...

21.02.2013

Зимовий сон

Зимі приснилася зима,
Що їй роботи вже нема.
Пусті перини всі  без
пуху,
Кудись поділась
завірюха.
На землю глянула з
небес, –
А світ навколо темний
весь.
Позаглядала скрізь у
скрині,
А срібла в них – ну, ні
краплини.
Шукала вітер, та
дарма,
Морозу теж ніде нема.
Із жаху плеснула в
долоні:
"Тепер, мабуть, я у
полоні!".
Злякалась думкою Зима:
"Що ж я робитиму
сама?!".
Регоче Місяць, сміються
зорі,
І стало все навкруг
прозоре…
Тут і прокинулась Зима.
А  хвилювалася дарма,
Бо срібла всюди повні
скрині,
Хмаринки сиплять пух з
перини,
Дороги білі та стежки,
Ялини вбрані в кожушки,
Щосили дме мороз у
щоки,
Скував ставки, річки
глибокі…
Та це всього лиш тільки
сон!
І ще співає з вітром в
унісон,
Гуляє, виє завірюха,
Встеляє землю білим
пухом…
Віра СЕМЕНІЙ.