"В слові — барви рідної калини"Слово в строю – уподібнене зброї,
Літери-криці єднають мотив.
Як за вказівкою мислі живої,
Слово до слова лунає, як дзвін.
Наче орган – усесильний, могутній –
Слово набатом вдаряє людським.
Поряд з минулим гортає майбутнє,
Про сьогодення розкаже живим.
Слово, карбоване гроном коштовним,
Вік не загубиться, кликне: «У бій!..
За світ солов'їний – неповторний!».
Слово до Бога – молитва Землі.
Слово блаженне сиреною дзвонить.
Волі горнило – гімн долі святий.
Слово Всевишнє озветься в народі,
Як відгук огненний,
Благовіст-стрій.
Серед тисяч мов сягає шани
Солов'їне гроно українське.
Дух народу – джерело наснаги –
Вишиванки лоно материнське.
Не цурайтесь коду свого роду,
Чужоземцю не даруйте волю.
Викохана з діда-прадіда свобода –
Закарбована в тризубі доля.
В слові – барви рідної калини,
Заповіт — посвята Кобзаря,
Серце і душа родини-України –
Вольності козацької сурма...
Мова – молитва свята,
Мамина пісня квітуча.
В серці бринить й на вустах
Полум'яна зоря українська.
Мова – ріка життєдайна,
Звитяги освячений шлях.
Мова – рушник сонцесяйний,
Жовто-блакитний калиновий стяг...
Над світом, мово-птахо, розвивайся
Квітучим дивом-сяйвом чарівним.
На пульсі серця дзвоном розливайся,
Зерном огненним – колоском рясним.
Змахни крилом свободи яснозорим,
Тризуба словом над просторами лети.
Народне віче поведи – державотворне,
Вітрилом долі безлад мороку змети...
Живи посеред мов-молитов вічних,
Живи, та не цурайся солов'я.
Співучо защебече в душах світлих
Сопілкою калини малинова сурма.
Зорею сповідай добро родини,
Не припадай коліньми до чужого тла.
Освідчуйся в любові і надії –
Тож віри совість, мово, – Божий шлях.
В гроні зерен плідних заплітайсь
в колосся.
Словом України до висот возносся...
Ореолом правди веселкою вийся.
Перевеслом лийся,
Колискова пісня –
Мова материнська.
Іван Ярошик.
Залишити коментар