Квітуй, радій, моє селоМоє село – в Прикарпатських горах, де шумлять смереки. У ньому я народився, вчився, ріс. Там моє дитинство. Воно не може бути моїм "вчора", бо спогад про нього я сюди приніс, у село, де народилася Леся Українка.
В цьому селі я поселився, тут моя кохана дружина, діти. Сюди покликання небес мене вело. Тому в цю мить так хочеться радіти!
Село Колодяжне... Ти теж – моє дороге село, до якого я прихиляюся душею.
І храм, і син, і дерево в городі, і все навкруг рідне й близьке мені. Бог допоміг, і все в мене є.
Я радий, що народився українцем, що ходжу по цій Землі. В мене є все, і я можу молитися Богу. Вклонитися Святому Господу аж до ніг. Це Він веде по життєвій дорозі, дає мені силу і снагу у будь-яку хвилину.
І це село, все тут, мої рідні милі мені. Як жито спіле, ясне небо, синє замріяне. Не раз тішуся до сліз, що мій Львів і моя Волинь стали дорогими моєму серцю.
Тут, у цьому селі – мої клопоти, турботи. Ми всі йдемо по стежечці до неба, хоч і поволі, але все ж йдемо.
Нам всім Бог дав весну і літо, щедру осінь. Ми щось даємо, щось в інших просимо. Ми любимо Землю, ненавидимо зло. Немає в нас постійності у терпінні, чеканні на кращі часи, які дасть нам Бог. Є друзі, але є й вороги. Великі і сильні, кволі і малі.
Я впевнений, що навіть Ти, Месіє, знав, що в нас все по двоє на Землі.
Так, в мене у душі два села, й у ці хвилини радію, що живу ними. Я хочу Вам подякувати, люди, за те, що я є і що є всі люди на Землі. А ти, моє Колодяжне, квітуй, радій, живи!
Іван ОРИНЧАК,
священик
с. Колодяжного.
Залишити коментар