2. Видання літопису Ковельщини — важливий проект 2013 рокуЗавдяки переконливій і твердій позиції очільників районної влади – голови районної ради Петра Якубука і голови райдержадміністрації Сергія Матяшука дано "зелене світло" на написання і видання книги історико-краєзнавчих нарисів: "Ковельщина – історія, слава і доля".
Скажу по правді, робота непроста. Це має бути колективний твір.
З щирим ентузіазмом за реалізацію цього проекту взялась Галина Божик –Заслужений працівник культури України, директор централізованої бібліотечної системи. Практичну роботу із дослідження історії села виконують бібліотекарі і вчителі шкіл району. Відчувається моральна і практична підтримка Андрія Мигулі – заступника голови райдержадміністрації.
Не помилюсь, якщо проект з видання книги історико-краєзнавчих нарисів Ковельщини назву головною подією 2013 року.
Адже так чи інакше, в цьому проекті візьме участь активна і свідома інтелігенція всіх сіл району, влада місцева і районна та представники бізнесу.
Найголовніші, на мій погляд, завдання:
– збір історичних фактів, опис сучасної історії села, висвітлення видатних постатей тощо;
– формування нової української свідомості не тільки в літописців, але й в учнів, молоді району.
Ще раз наголошу, що "солістами оркестру" у виконанні історичної симфонії є історики, бібліотекарі, мовники і місцеві краєзнавці. Диригентами оркестру на місцевому рівні мають стати сільські і селищні голови та їхні помічники – секретарі рад.
Організаційна, постановляюча, фінансова частини проекту мають бути підкріплені рішенням районної ради та райдержадміністрації.
На основі перечитаного, проаналізованого, дописаного і підредагованого мушу висловити свою думку про загальну тенденцію у висвітленні історичних подій.
Має місце в деяких матеріалах надмірна схильність авторів до ідеалізації радянської дійсності, героїзація діяльності компартійних структур колишнього СРСР. Здається, що окремі події і факти описуються у "віртуальних окулярах".
В цьому зв'язку як приклад історичної об'єктивності мушу згадати працю Миколи Вельми "Ковельщина повоєнна". Використовуючи матеріали з архівів, статті з газети "Прапор Леніна", він хвалебні доповіді, звіти трансформував в об'єктивну і реальну історію. Тобто там, де є позитивне, воно залишилося, а там, де є негативне, воно відповідно оцінене. Таким чином історія повоєнної Ковельщини написана без надмірної патетики і в той же час – без очорнення і фальшування.
Тому просто-таки закликаю усіх відійти від оцінок типу "вороги народу", "куркулі", "бандити" і тому подібне. Не забуваймо, що наша історія перебуває під товстим шаром попелу забуття і заборон, політичних викривлень. А правдиві історичні "жарини" маємо відшукати, щоб вони спалахнули і осяяли наш шлях. Погляньмо з вежі Незалежності на події минулого просвітленими очима. Маємо побачити Україну і тих щирих українців, які боролись, вмирали, працювали для неї-страждальниці, а, значить, і для нас, для нашого майбутнього.
З проаналізованого і прочитаного роблю висновок: наша свідомість з острахом, недовірою, небажанням підходить й до історії творення Незалежності. Про руйнацію господарювання писати важко. Але ж маємо розуміти, що колгоспна руїна – це історична і реальна об'єктивність.
Колективний труд на землі чужий селянину. Саме сьогодні іде пошук нових форм господарювання на землі. Та й сама форма, структура селянської громади, організація співіснування потребують переосмислення.
Тому і маємо фіксувати те, що є і те, що бачимо, а не те, що уявляємо чи хочемо бачити.
Одним із найголовніших розділів літопису повинна стати розповідь про видатних людей краю – Героїв Соціалістичної Праці, Заслужених працівників сільського господарства, культури, охорони здоров'я, освіти, спорту, відомих письменників, вчених, господарників, майстрів-умільців.
Словом, про всіх тих, хто прислужився громаді, хто збагатив своїми діями, розумом, енергією Волинь та Україну. Вони якраз і є нашою славною гордістю і прикладом для нас, а ще більше – для підростаючих поколінь.
Ще раз наголошую: не все так погано в нашому українсько-ковельському домі. Ковельщина – це маленька держава, в якій живуть, трудяться і творять високодуховні, висококультурні і високоосвічені люди. Я впевнений, що незабаром до цих епітетів ми додамо й слова про те, що наш край – це економічно розвинена, з високим благополуччям територія, на якій живе вільний, славний і щасливий народ.
Феміда постає перед нами як жінка із зав'язаними очима.
Історія – це красуня з мудрим обличчям, відкритими очима, справедлива і сувора. Всі, хто взяв на свої плечі нелегку ношу відтворити минуле і сьогодення краю, є її помічниками-літописцями.
Вже маю право щиросердечно подякувати і від душі пошанувати тих, хто частину дослідницької роботи виконав.
Всі літописці історії Ковельщини будуть вкарбовані золотими літерами в книгу. Не чекаймо матеріальної винагороди. Нестор-літописець творив не заради слави!
Нащадки прочитають, згадають добрим словом – це й буде найвищою нагородою.
Для цього живемо (не лише для наповненого живота). Заради цього маємо продовжити і завершити цей проект.
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова міськрайонної організації
Національної спілки краєзнавців України.
Залишити коментар