Уклін Вам, дорогі земляки!Шановна редакціє «Вістей Ковельщини»!
Ми вже з Вами знайомі. Я – Катя Іванова з Голоб, інвалід дитинства.
Ви, шановні журналісти, знаєте, що мій світ – телевізор, вікно і уже комп’ютер – подарунок нашого депутата обласної ради Віталія Карпюка, за який йому дуже вдячна. Звичайно, доля прихильна до того, хто здоровий, хто не знає, що таке безпомічність. Тому для мене найпрекрасніші ті люди, які хоч трішки дбають про хворих, подають руку допомоги, дарують тепло й увагу.
Щастя моє складається з повсякденних радощів, хоч і маленьких. Можливо, хтось цього не помічає, а просто скаже тепло: «Здрастуй, Катю!», запитає, куди везе мене мама? А для мене це – щось. Бо всім людям ясно, що основне в житті – щастя. Але до нього веде одна дорога – здоров’я, бо без нього не може бути справжнього щастя.
Моя щаслива дорога – до церкви Святого Петра і Павла, що в селищі. Коли я сюди прийшла, мене оточили такою увагою, що я почала відчувати себе по-справжньому потрібною. На богослужіннях забуваю про свої труднощі. Віра додає сили. Оточена увагою і ласкою, розумінням людського горя, я почуваю себе добре. Наш священик отець Андрій уміє згуртувати колектив. Церква тільки налагоджує роботу. Почали практично з «нуля»: дали нам старе обшарпане приміщення. І тільки завдяки дружному, працьовитому колективу, під керівництвом батюшки, зроблено дуже і дуже багато.
Я співаю в церковному хорі, яким уміло керує Надія Буланкович (регент). А коли мені погано – я просто слухаю злагоджені піснеспіви. Надія Буланкович дуже уважно до мене ставиться.
Хочеться добре слово сказати і про Галину Данилюк, котра напрочуд уважна і є доброю подругою, хоч і старша за віком. А яке любляче, милосердне серце у Марії Коренги, колишньої медсестри! Хоча у неї за плечима немало років, проте вона веде активне життя , не пропускає репетицій церковного хору, завжди знаходить час відвідати хворих, дати цінні поради. А до мене ставиться, як моя рідна бабуся.
Теплих слів вдячності заслуговує і Надія Присада – колишня вчителька, а нині виконує обов’язки касира у церкві. Вона чуйна, добра.
Я вдячна також Лідії Гарлінській за чуйне і щире ставлення до мене. Вона – людина слова і діла. Лідія Володимирівна допомагає вирішувати церковні справи.
Золоті, майстерні руки мають наші хористи. Церкву прикрашають чудо-рушники, вишиті Людмилою Троць, Галиною Абрамчук, Галиною Стрижевською.
Я знаю, як зайняті роботою вдома Віра та Віктор Банжі, хоча самі вже пенсійного віку. Але Віра Миронівна завжди цікавиться, як моє здоров’я, приносить щось смачне.
А хіба можна перерахувати всіх наших хористів, прихожан, жінок з лагідною душею, щирим серцем, щедрою вдачею? Вони – невтомні трудівниці: у кожної сім’я, діти, багато роботи по господарству, на городах. Але і на репетиції та богослужіння поспішають, і залюбки прибирають церкву, навколишню територію. Завжди до участі мене запрошує матушка Ірина, хоч я розумію, яка з мене допомога? Але вони раді, коли я присутня, щиро ведуть зі мною розмову.
Хочу побажати через газету моїм чудовим землячкам здоров’я, жіночого, материнського щастя, благополуччя в родинах. А ще хочу сказати: «Боже Великий, доки світить зоря, дай же довгого віку цим жіночкам–матерям!».
Катя ІВАНОВА.
смт Голоби.
Залишити коментар