Змінювати нічого не потрібно!На шпальтах "Вістей Ковельщини" триває дискусія щодо роботи ковельських ринків. І кожен із нас має свою думку про торгівлю на них у святкові і вихідні дні. Так, питання це спірне. Всі ми знаємо, що ринки існують дуже давно. Адже без них, що б там не було, ми не можемо обійтись.
Візьмемо до прикладу сільських трудівників, які з ранку до вечора трудяться на полях, вирощують продукцію не тільки для себе, а й для нас, міських жителів. І всі знаємо, що праця селянина не така вже й легка. Тож, щоб заробити якусь копійку, продати залишки продукції, потрібно везти її тільки на ринок. Адже так звані заготівельники, які їздять по селах, за важку селянську працю платять мізерні копійки. А селянину потрібно теж за щось жити.
"Завдяки" нашій владі селяни сидять без основної роботи. Ми ж знаємо, що багато колгоспів просто розвалилися, а їхні поля заростають бур'янами. До чого це я пишу? Бо селянину найвигідніше продавати свою продукцію у вихідні – в суботу та неділю. Бо саме в ці дні ми, міські жителі, маємо більшу змогу щось придбати на ринку. Адже багато хто з нас працює, і в робочий час не завжди має змогу завітати на ринок.
Запитайте і сільських жителів, коли їм краще і в які дні торгувати? Думаю, що відповідь буде однозначна.
Так, ринок – це стихія, і всі ми це розуміємо, але й без нього не можемо ніяк обійтися. Бо всі знаємо, як сьогодні важко знайти роботу, особливо тим людям, яким десь за сорок. Тож зрозуміймо, що ринок забезпечує роботою багатьох людей. Кожному з нас потрібно за щось жити, утримувати сім'ю, вирішувати інші свої проблеми.
І на мою думку (та й думку багатьох моїх знайомих), ринок як працював, так і повинен працювати. Адже змінювати щось на ньому – означає створювати нові незручності не тільки продавцям, а й покупцям.
Василь КЕВШИН.
Дорога редакціє газети "Вісті Ковельщини"!
Прочитавши статтю "Місце торгівлі чи розсадник антисанітарії?" за 12 березня ц. р., я теж вирішила долучитися до розмови і викласти свою точку зору, адже правильно говорять: скільки людей, стільки й думок. Ось що хочу сказати.
Шановна Маріє Іванівно!
З увагою прочитала Вашого листа в газеті і прямо скажу: багато в чому не погоджуюся з Вами.
Почну з того, що живу я теж в домі навпроти базарчика. Для мене це дуже зручно, оскільки я – жінка в літах і носити щось важке далеко не в змозі. Я можу сходити декілька разів і купити все, що мені потрібно. Адже в супермаркеті не завжди все є, а їхати за однією дрібничкою на інший базар і потратити шість гривень на дорогу – мені не по кишені.
Тим більше, у супермаркет завозять товар великими партіями і все фасоване, а на базарі я можу купити щодня все свіже в будь-якій кількості і все спробувати. А позаяк на мою мінімальну пенсію не дуже розженешся, я можу купити одне яблуко або ст
о грамів тюльки, а ще "записатися" у дівчат і віддати гроші з другої пенсії.
Ви пишете, що потрібно на ринку навести порядок. З цим погоджуюся, але, думаю, в нас є люди, які й мають цим займатися. Наприклад, щоб не їздив транспорт, який створює незручності по базарчику, потрібно встановити знак "В'їзд заборонено".
А ще, зауважу, мені не подобається оцей "базар", коли під вікнами вистроюється шеренга машин, з яких торгують. Хто їм дає на це право? Хотілося б дізнатися, адже для цього є територія базару. Інакше всі будуть торгувати під вікнами, де кому заманеться. І тут теж потрібно поставити покажчик "Торгівля заборонена".
Ваші побажання про відвідування храму слушні, але кожна людина, я думаю, знайде час, щоб поспілкуватися з Богом, якщо вона цього бажає.
А щодо пропозиції про відвідування бібліотеки чи музею, то я погоджуюсь з цим, тільки грошей у нас на це немає на відміну від Вас.
А так, оскільки в нашому мікрорайоні більшість людей похилого віку, яким важко уже пересуватися у транспорті, щоб купити собі продукти, багато з них поділяють мою думку: базар – це наше спасіння і без нього ми не уявляємо свого існування.
І наостанок. Маріє Іванівно! Хотілося б зустрітися з Вами, поспілкуватися і, сподіваюся, ми дійшли б до спільної думки, що базару – бути, бо він дуже потрібний літнім людям. Вони нам за це скажуть велике "Дякую!".
Я думаю, кожна людина має право вибору, в тому числі – й право вибору місця купівлі.
Поділяють мою думку і подруги, читачі вашої газети.
Валентина Іванівна,
а також
Віра Іванівна,
Галина Петрівна.
Залишити коментар