Редакційна пошта / Вклонімось Кобзарю

28.03.2013

Вклонімось Кобзарю

Цими березневими днями учні Ковельської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10  вшанували  українського поета, художника, генія, мислителя, пророка – Тараса Шевченка, подарувавши свято всім присутнім.
Уже в перші хвилини радісну атмосферу гостям дійства створили слова пісні Василя Зінкевича "Шлях до Тараса", які лунали з екрана на фоні широкого Дніпра та Тарасової гори у Каневі.
Ведучі дійства – Воробей Мирослава та Кавас Максим розповіли, ким же був і є  для українського народу Тарас Шевченко. Вони запросили  присутніх у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго  й мужнього слова. Адже поезія – це вогник, схожий на полум'я свічки, що запалює  душу людини.
І на підтвердження цих слів із самого серця лунали щирі слова віршів Тараса Шевченка, які  натхненно декламували Повх Марія, Лясота  Андрій, Якобчук Дарія,  Сичик  Тетяна, Дремлюк Богдан, Потеруха Яна,  Супрунович Марта, Клімчук Тетяна, Москвічова  Владислава, Козачук Анастасія,  Чорнокнижник  Борис.
Макаренко Богдан та Кліщук Катерина, перевтілившись у малого Тараса та його матір, розповіли про мрію хлопчика прожити так, аби свічечка його життя була  якомога яскравішою.
Ведучі звернули   увагу на те, що ще однією яскравою гранню таланту Кобзаря є  його художнє обдарування. Тарас Шевченко – воістину великий художник. З його полотен промовляє до нас історія українського народу. На сьогодні  налічується 835 творів живописця, рисувальника, гравера.
Свято добігало кінця… До самого серця проникали рядки, душевно виконані Реган Каріною та Кліщук Катериною:
Я запитую в себе, питаю у
                    вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній
 сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і
 день,
Коли ми,  українці, забули,
                що  ми – українці?
Хвилини насолоди глядачі отримали, слухаючи пісню "Україно моя", яку талановито виконала Шуляк Марія.
Завершальним акордом свята став спільний вихід усіх учасників дійства на сцену… У їхніх очах світилися радість та надія. І так хотілося   вірити в те, що
Ми є нащадками славного
 Тараса.
Його терни торкнулись й
            наших тіл.
Народ возвести в націю – не
            в расу
Огненним словом велетень
 хотів.
Встеляймо кручу пам'яті
 щоденно
Освяченими вітами верби.
Держава наша буде
 суверенна,
Коли з колін піднімуться
           раби.
Олена Килиба,
учитель  української
мови і літератури
ЗОШ  І-ІІІ ступенів № 10.