Слова, що ллються із серцяУ кожного в житті є клаптик найріднішої землі, де народився, робив перші кроки босими ноженятами, набирався розуму.
Є він, звичайно, і в Галини Оліферчук із Люблинця – авторки книги "Ниточка пам'яті", яка нещодавно вийшла друком.
Уже оформлення її збірки (куди увійшли вірші, нариси, етюди) викликає спогади сивої давнини, звідки починався світ багатьох старших людей: старенька, ще дідівська хатина під соломою. Зараз таких немає. Але яка вона мила і дорога! Тільки глянеш на неї – і перед очима постає своє найсокровенніше: і мальви під вікном, і верболози над водою, і пахучий любисток.
Та ще більше замилуєшся природою, коли заглибишся в зміст книг. І ниточка пам'яті поведе вас у далеке минуле, таке щемне і рідне до болю. Бо там залишилися найдорожчі люди.
Немає жодної події, щоб не хвилювала душу авторки. І вона відгукується ліричним словом, подарованим їй Богом: розповідає, навчає, благає, розраджує, прощає і засуджує – залежно від подій, про які пише. Головна ідея творів – краса і любов, великі дві сили, які врятують світ.
Байдужим не можна залишитись, прочитавши написане Галиною Оліферчук, бо кожне слово її ллється із серця.
Валентина ОСТАПЧУК.
смт Голоби.
НА ЗНІМКУ: обкладинка нової книжки.
Фото з архіву редакції.
Залишити коментар